П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/609/19
Провадження № 11-21заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобовʼязання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року (суддя Загороднюк А. Г.),
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконними дії (бездіяльність) ВРП щодо відмови в забезпеченні процедур визначеного порядку розгляду скарги від 27 травня 2016 року протягом розумного строку;
- стягнути на його користь з держави України шляхом списання із єдиного рахунку Державної казначейської служби України 90 тис. грн моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ВРП порушила строк на здійснення дисциплінарного провадження, встановлений пунктом 4 статті 42 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), чим примусила позивача невиправдано тривалий час перебувати в стані очікування, що негативно вплинуло на його емоційний, психологічний і нервовий стан та, як наслідок, призвело до каліцтва в результаті погіршення стану здоров`я, а відсутність результату з вини ВРП призвело до розпачу та зневіри у судову владу України і взагалі існування державності в Україні.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 грудня 2019 року відмовив у відкритті провадження у цій справі за пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі,Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що законних підстав для відкриття провадження немає, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1, не підлягає судовому розгляду.
Одночасно суд першої інстанції роз`яснив ОСОБА_1, що для вирішення спору з приводу стягнення моральної шкоди позивач має право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із зазначеною ухвалою з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм у відзиві аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд установив, що 27 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на дії судді Вищого адміністративного суду України Черпака Ю. В. під час здійснення правосуддя у справі № К/9901/52287/15.
Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 15 листопада 2019 року № 3029/1дп/15-19 відмовила у відкритті дисциплінарного провадження за зверненням ОСОБА_1 .
Не погодившись із зазначеною ухвалою ВРП, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просив визнати незаконними дії (бездіяльність) Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо відмови в забезпеченні процедур визначеного порядку розгляду скарги від 27 травня 2016 року протягом розумного строку та зобов`язання вчинити певні дії.
Тобто фактично ОСОБА_1 оскаржує діяльність щодо постановлення ухвали Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 листопада 2019 року № 3029/1дп/15-19 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ).
Так, на підставі частини десятої статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Статтею 107 Закону № 1798-VІІІ встановлені вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою.
Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП (частина друга статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VІІІ).