Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 233/4985/16-к
провадження № 51-2701 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Єременка М. В.,
у режимі відеоконференції
захисника Бєляєва В.О.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Цукаревої В. А. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000665, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина (2006 року народження), інваліда 3 групи, працюючого за договором у приватної особи, уродженця с. Кугульта Ставропольського краю РФ, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років; ч. 2 ст. 125 КК з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; ч. 1 ст. 129 КК з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з дня його фактичного затримання - з 11 червня 2016 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_2 з 11 червня 2016 року по 20 червня 2017 року включно у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою в Бахмутській УВП (№ 6) УДПтСУ в Донецькій області до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 3 червня 2016 року у денний час доби, біля будинку АДРЕСА_2, де на той час перебувала його дружина ОСОБА_3, вимагаючи, щоб остання повернулась за місцем спільного проживання, оскільки перед цим повідомила про намір розірвати з ним шлюб. Неодноразово телефонував їй на мобільний, висловлюючи погрози вбивством, якщо ОСОБА_3 не повернеться до нього, які остання сприйняла як реальні.
Того ж дня, приблизно о 23 год 30 хв ОСОБА_2 знову прийшов за вищезазначеною адресою та, демонструючи розвідний ключ, який приніс із собою, вимагав від ОСОБА_3 повернутися з ним за місцем спільного проживання. ОСОБА_3 з будинку не вийшла, побоюючись погроз останнього, але вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які знаходились за вищевказаною адресою та намагались припинити дії ОСОБА_2, через що між ними виник конфлікт та неприязні стосунки, після чого ОСОБА_2 пішов.
04 червня 2016 року, приблизно о 00.10 год. (більш точного часу в ході слідства не встановлено), ОСОБА_2 зателефонував на мобільний телефон своїй дружині ОСОБА_3 та в ході телефонної розмови висловлював погрози вбивством, які остання сприйняла як реальні та такі, що можуть здійснитися.
4 червня 2016 року, приблизно о 00.30 год. (більш точного часу в ході слідства не встановлено), продовжуючи свої злочинні дії, направлені на погрозу вбивством своєї дружини ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, пришукав кухонний ніж, з яким прийшов до будинку АДРЕСА_2 , де продовжувала перебувати ОСОБА_3 .
Після чого ОСОБА_2 зайшов у домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де в кухні побачив свою дружину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, утримуючи в руці ніж, діючи умисно, демонстрував перед ОСОБА_3 ніж, з метою створення у потерпілої думки про те, що свої погрози вбивством він зможе втілити в життя, тим самим створив реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.
Потерпіла ОСОБА_3 погрози вбивством сприйняла реально, як такі, що можуть здійснитися, та мала реальні підстави побоюватись здійснення даних погроз, та, відштовхнувши обвинуваченого, вибігла з будинку.
Після цього 4 червня 2016 року, приблизно о 00.30 год. ОСОБА_2, діючи умисно, на ґрунті ревнощів та раніше виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4, з метою протиправного заподіяння смерті, заздалегідь принесеним ножем, завдав ОСОБА_4 п`ять ударів ножем в область життєво важливих органів тулуба, спричинивши останньому: колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини справа в проекції 5 ребра по передньо-ключичній лінії, проникаючу в грудну порожнину з пошкодженням серцевої сорочки, правого шлуночка серця; колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини зліва в проекції 4 міжребер`я по навкологрудинній лінії, проникаючу в грудну порожнину з пошкодженням серцевої сорочки, правого шлуночка серця; колото-різану рану лівої бокової поверхні грудної клітини в проекції 5 міжребер`я по передньо-пахвовій лінії проникаюча в грудну порожнину з пошкодженням серцевої сорочки та лівого шлуночка серця; колото-різані рани: передньої поверхні грудної клітини зліва в проекції 5 ребра по навкологрудиній лінії не проникаючу в грудну порожнину, передньої поверхні грудної клітини зліва в проекції 6, 7 ребер по середньо-ключичній лінії не проникаючу в грудну порожнину. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_4 стало загальне малокрів`я внутрішніх органів, обумовлене вищевказаними колото-різаними пораненнями грудної клітини.
Того ж дня, 4 червня 2016 року, приблизно о 01.00 год., ОСОБА_2, після скоєння умисного вбивства ОСОБА_4, вийшов з будинку розташованого за вказаною адресою, та побачив, як в його бік наближується ОСОБА_5, з яким у нього зав`язалася бійка, під час якої, знаходячись біля будинку за вказаною адресою, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, утримуючи у руці ніж, завдав удари потерпілому ОСОБА_5 в тім`яну область, ліву частину шиї, ліве плече, в живіт зліва, в ліве стегно, тиснув останньому на ліве око, спричинивши наступні тілесні ушкодження: колото-різані рани тім`яної області, шиї зліва, лівого плеча, лівої клубової області, лівого стегна, та гематому лівого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, після чого сусіди, які вибігли на вулицю, припинили бійку між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції.
Прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено доводи його апеляційної скарги в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 125 КК, вважаючи, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 404 КПК, не дослідив належним чином повторно докази за клопотанням прокурора та порушив право потерпілої ОСОБА_3 на участь у судовому засіданні.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу внаслідок м`якості.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Єременко М. В. підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.