ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 500/6021/19
провадження № 51- 5649км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я. від 26 липня 2019 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 16 липня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідувань за № 12018160150000018 від 3 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусус О.О. ухвалою від 15 серпня 2019 року відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 липня 2019 року.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 3 жовтня 2019 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі,
та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що
- твердження суду апеляційної інстанції про відсутність можливості залишення без руху його апеляційної скарги суперечитьвимогам ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- він був позбавлений можливості вчинити процесуальні дії, передбачені ч. 1 ст. 399 КПК, тобто усунути недоліки скарги;
- дії суду апеляційної інстанції унеможливили застосування належної правової процедури, що суперечить вимогам ст. 2 та ч. 1 ст. 8 КПК, внаслідок чого ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважав ухвалу законною та обґрунтованою й просив залишити її без зміни.
Мотиви Суду
Статтею 422 КПК встановлено порядок перевірки ухвал слідчого судді судом апеляційної інстанції. Так, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особі, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Отже, законом визначено особливості апеляційної перевірки ухвал слідчих суддів, які зумовлені насамперед необхідністю невідкладної перевірки їх законності й обґрунтованості. Зокрема, це спрощений порядок подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, відсутність стадій відкриття апеляційного провадження та залишення скарги без руху, обмежені строки подачі та розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який міститься в постанові від 18 листопада 2019 року № 51-5496кмо18 (справа № 686/24639/17), під час апеляційного перегляду рішень слідчих суддів апеляційний суд не вправі ухвалювати рішення про залишення апеляційної скарги без руху та про її повернення, якщо особа не усунула недоліків, оскільки положення ст. 398 КПК, частин 1, 2 та п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК застосовуються до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами 1, 2 ст. 392 КПК, а що стосується оскарження судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 392 КПК (ухвали слідчого судді), то застосуванню підлягають положення ст. 422 КПК.