Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 619/1987/18
провадження № 61-21347св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ реєстрації місця проживання громади Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2019 року у складі судді Кононихіної Н. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ реєстрації місця проживання громади Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з договором дарування квартири від 15 серпня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О. М. і зареєстрованим у реєстрі за № 2997, ОСОБА_3 подарував їм квартиру АДРЕСА_1, отже вони стали власниками по 1/2 частині цієї квартири.
Вказували, що ОСОБА_3 зареєстрований в указаній квартирі, однак в ній не проживає з 2012 року, що підтверджується актом від 21 вересня 2017 року, складеним депутатом Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_4 у присутності двох сусідів: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
Після укладення договору дарування квартири ОСОБА_3 проживає спільно з дружиною ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2, що підтверджується змістом позовної заяви у справі № 619/2901/17.
Особистих речей ОСОБА_3 у спірній квартирі немає.
Крім того, зазначали, що право користування житловим приміщенням є похідним від наявності у особи права власності на це приміщення, таким чином, після набуття ними права власності на квартиру ОСОБА_3 є таким, що втратив право користування цим житлом.
Наявність реєстрації ОСОБА_3 у спірній квартирі порушує права власників щодо користування і вільного розпоряджання майном.
На підставі вказаного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстав для застосування положень частини другої статті 405 ЦК України, на яку посилаються позивачі, немає, оскільки судом установлено, що позивачі чинять відповідачу перешкоди у користуванні спірним житлом, що підтверджується відповідними зверненнями ОСОБА_3 до поліції, крім того, між сторонами існує спір щодо дійсності договору дарування, на підставі якого відповідач подарував позивачам квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували, що позивачі, як власники спірної квартири, мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права на користування і розпорядження власним майном. Крім того, позивачами надані суду належні і достатні докази на підтвердження непроживання відповідача у спірній квартирі понад одного року, що відповідно до частини другої статті 405 ЦК України є підставою для його виселення.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 березня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області Маренич Г. П. і зареєстрованого у реєстрі за № 361, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Згідно з договором довічного утримання від 23 березня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області Маренич Г. П. і зареєстрованим у реєстрі за № 399, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_3, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зобов`язалися довічно повністю утримувати ОСОБА_3, забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігаючи у безкоштовному довічному користуванні вказану у договорі квартиру. В матеріалах справи відсутня угода про розірвання договору довічного утримання від 23 березня 2012 року.
Згідно з договором дарування від 15 серпня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О. М. і зареєстрованим у реєстрі за № 2997, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 . Право власності позивачів на квартиру зареєстровано на підставі договору дарування (витяг про державну реєстрацію прав № 35297818 від 28 серпня 2012 року).
ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 22 березня 2012 року, що підтверджується його паспортом громадянина України.
Згідно з актом від 21 вересня 2017 року, складеним депутатом Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області Зубрич І . М. у присутності двох свідків: ОСОБА_5 і ОСОБА_6, мешканців будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає протягом останніх п`яти років.
Згідно з актом від 27 вересня 2018 року, складеним депутатом Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області Зубрич І . М. у присутності двох свідків: ОСОБА_5 і ОСОБА_6, мешканців будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає протягом останніх шести років.
У добровільному порядку ОСОБА_3 виселитися зі спірного житлового приміщення не бажає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.