Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 263/15106/17
провадження № 61-4919св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Танаджи Геннадій Геннадійович.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності.
Позов обґрунтований тим, що 01 лютого 2003 року між ОСОБА_2 , батьком позивача, та ОСОБА_3 укладений договір оренди належного позивачу приміщення, яким ОСОБА_2 нібито мав право розпоряджатися на підставі довіреності, оформленої під № 6588 від 04 вересня 2002 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округуТанаджи Г. Г., проте в цей день вона перебувала поза межами України і вказану довіреність ніколи не оформляла і не підписувала, що підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2013 року № 588, що є підставою для визнання цієїдовіреності недійсною. Належним їй приміщенням розпоряджається інша особа без її відома.
Позивач просила суд визнати довіреність від 04 вересня 2002 року серії ВАА N 798884, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольської міської нотаріальної контори Танаджи Г. Г., за реєстром 6588, недійсною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсною довіреність від 04 вересня 2002 року серії ВАА N798884, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольської міської нотаріальної контори Танаджи Г. Г., за реєстром 6588, з дня її оформлення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміст довіреності посвідченої приватним нотаріусом Маріупольської міської нотаріальної контори Танаджи Г. Г., відповідно до якої позивач уповноважила батька ОСОБА_2 на розпорядження своїм нерухомим майном, суперечить актам цивільного законодавства, оскільки позивач у момент оформлення довіреності не могла підписати власноруч довіреність, бо знаходилась поза межами України, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2013 року № 588.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Танаджи Г. Г. задоволено. Апеляційну скаргу представника приватного нотаріуса Танаджи Г. Г. - Басівського В. О. задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 057,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивач не надала суду першої інстанції оригінали оскаржуваної довіреності та висновку експертизи, а суд першої інстанції при ухваленні рішення посилався на копію висновку почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2013 року проведеної в іншій справі № 266/1059/13-ц, тому позивач не довела належними та допустими доказами, що довіреність підписана не нею, а іншими особами. Крім того, у справі відсутні докази про знаходження позивача в день підписання довіреності за межами України, позивач протягом 15 років не просила визнати довіреність недійсною та схвалювала угоду оренди землі.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення посилався на норми ЦК 2004 року, хоча спірні правовідносини виникли у 2002 році.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, просила скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року в частині відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Танаджи Г. Г., постанову Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2018 року або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
15 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справіза касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року.
12 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права.
При зверненні до суду апеляційної інстанції приватний нотаріус Танаджи Г. Г. не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, відкрив апеляційне провадження без вирішення питання щодо задоволення чи відмови в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та залишив без задоволення клопотання відповідача про залишення апеляційної скарги без руху.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що в матеріалах справи є визнання сторонами факту відсутності позивача в Україні в момент підписання довіреності, не надав правової оцінки клопотанню позивача про долучення до матеріалів справи завіреної Приморським районним судом м. Маріуполь копії висновку почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2013 року № 588, проведеної у справі № 266/1059/13-ц.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт її звернення з зустрічним позовом у справі № 263/13742/17 за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору оренди.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивований тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Донецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року скасувати, залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2018 року.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність оригіналу висновку почеркознавчої експертизи, оскільки він надав суду оригінал висновку почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2013 року № 588.
Надавати оригінал довіреності не було необхідним, оскільки факт існування довіреності було підтверджено і не заперечувалося сторонами, а експертиза проводилася за оригіналом довіреності, яка витребовувалася експертом з матеріалів кримінальної справи для проведення експертизи.
Суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права, незважаючи на несплату судового збору відповідачем за подання апеляційної скарги, розглянув її, задовольнив та стягнув з позивача несплачений судовий збір.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.