Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 725/4999/18
провадження № 61-15245св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поляк Марії Володимирівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчука Л. Я., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору застави транспортного засобу дійсним.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що13 січня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений письмовий договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як позикодавець передала у власність ОСОБА_1 як позичальнику 10 000 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути вказані грошові кошти готівкою у строк до 31 грудня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 13 січня 2016 року між позивачем та відповідачем, в інтересах якої на підставі довіреності діяв позичальник ОСОБА_3, укладений договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу транспортний засіб - легковий автомобіль марки Daewoo Matiz, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Договір застави транспортного засобу між сторонами укладений у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально. Позичальник ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2, пообіцяв нотаріально посвідчити договір застави впродовж шести місяців, проте станом на дату звернення до суду із позовом вказаний договір не посвідчений нотаріально.
Ураховуючи наведене, позивач просила суд визнати дійсним договір застави транспортного засобу - легкового автомобіля Daewoo Matiz, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що позивач наполягав на нотаріальному посвідченні вказаного договору, суду не надано доказів свідомого ухилення відповідача від вчинення таких дій. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення з вимогою про нотаріальне посвідчення договору у позасудовому порядку безпосередньо до відповідача, а не до представника відповідача ОСОБА_3, підтверджень повноважень якого матеріали справи не містять.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поляк М. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд змінити рішення судів першої і апеляційної інстанцій в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовної заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи цей спір, суди дійшли помилкового висновку саме в частині обґрунтування відмови у задоволенні заявлених вимог, не врахували, що на час ухвалення судами рішень набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" (далі - Закон № 2478-VIII), відповідно до якого внесено зміни до статті 13 Закону України "Про заставу", за якими договір застави автомобілів укладається у простій письмовій формі. А згідно з пунктом 2 Прикінцевими та перехідними положення цього закону він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку". Отже, на думку заявника, суди мали відмовити у позові не з підстав його недоведення, а з огляду на втрату обов`язковості вимог до нотаріального посвідчення договору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 13 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передала у власність позичальника 10 000 дол США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кошти готівкою у строк до 31 грудня 2018 року.
Також 13 січня 2016 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між позикодавцем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, в інтересах та від імені якої на підставі довіреності діяв позичальник ОСОБА_3, укладений у простій письмовій формі договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого заставодавець передала в заставу транспортний засіб - легковий автомобіль марки Daewoo Matiz, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про заставу" в редакції, чинній на час укладення договору застави транспортного засобу у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, космічні об`єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів проводиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає з моменту передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладання договору, то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.