Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 295/15515/16
провадження № 61-17328св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, ОСОБА_2 ,
третя особа -ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2019 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку та зобов`язання вчинення дій.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу її чоловік ОСОБА_4 у 2002 році набув право власності на частину житлового будинку та земельну ділянку площею 0,0075 га, які розташовані по АДРЕСА_1 . 11 серпня 2014 року чоловік подарував їй зазначене нерухоме майно.
З метою оформлення права власності на вказану земельну ділянку вона звернулась до реєстраційної служби та отримала інформацію про існування декількох державних актів, виданих на одну й ту ж земельну ділянку, а саме: серії ЯБ № 549403, виданий 28 березня 2006 року на земельну ділянку із кадастровим номером 1810136300:11:014:0026, загальною площею 0,0195 га, та описом меж (А-Б - проїзд, Б-В - садиба АДРЕСА_2 таборів, В-Г - землі загального користування); а також серії ЯГ № 789500, який виданий 06 червня 2007 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:11:014:0033, загальною площею 0,1313 га, із зазначенням таких співвласників: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ); землі комунальної власності; ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Позивач посилалась на те, що державний акт серії ЯБ № 549403, виданий 28 березня 2006 року, підписаний міським головою, містить графічний матеріал земельної ділянки площею 0,0195 га, зареєстрований у Книзі записів державних актів за № 010620800442. У свою чергу, другий державний акт серії ЯГ № 789500, який був виданий 06 червня 2007 року, не підписаний міським головою, не містить печатки Житомирської міської ради. У цьому акті на плані не зазначено розмір належної їй земельної ділянки, а загальний розмір прибудинкової земельної ділянки безпідставно змінено з 0,0195 га на 0,1313 га. При цьому рішення щодо зміни розміру площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, не приймалось.
Також у зазначеному державному акті безпідставно вказано співвласником земельної ділянки ОСОБА_2, який набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та відповідно до вимог законодавства не може набути у власність частину земельної ділянки, яка призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку
АДРЕСА_2 у Державний земельний кадастр внесені дані про те, що набута її чоловіком у власність земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 0,1313 га, кадастровий номер 1810136300:11:014:0033, яка розташована по АДРЕСА_2 (частина складає 75/1313).
ОСОБА_1 зауважує, що внаслідок реєстрації права власності на підставі державного акта, виданого 06 червня 2007 року, її сім`я позбавлена можливості провести водопровідну мережу до свого житла, забезпечити будинок каналізаційною системою, побудувати вбиральню. Зазначену у цьому державному акті земельну ділянку площею 0,1313 га жоден спеціаліст-землевпорядник не може відшукати на місцевості, вона існує лише документально. Частину земельної ділянки, якою раніше користувалась її сім`я, ОСОБА_2 відгородив парканом, а надалі продав ОСОБА_3 .
Оскільки вказані вище державні акти були видані на ім`я її чоловіка, тому саме він вправі вирішувати, який акт є чинним, а який підлягає визнанню недійсним.
Реєстрація права власності на земельну ділянку на підставі державного акта серії ЯБ № 549403, виданого 28 березня 2006 року, забезпечить захист її права власності й сприятиме вирішенню спору.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати недійсним державний акт, серії ЯГ № 789500, виданий 06 червня 2007 року на ім`я її чоловіка ОСОБА_4, зобов`язати Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області внести необхідні зміни до Державного реєстру прав на земельні ділянки та земельно-облікових даних. Визнати протиправним рішення про державну реєстрацію права власності на 75/1313 частини земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:014:0033.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:11:014:0033 по АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1, Житомирської міської ради та ОСОБА_3 . Межі належної позивачу земельної ділянки не встановлені (не відновлені) в натурі, порядок користування зазначеною земельною ділянкою також не встановлений. Без вирішення питання щодо встановлення меж переданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки посилання на порушення її прав є передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при набутті у власність спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд ОСОБА_4 межі земельної не були відведені в натурі, й останній не порушував питання про її виділ та встановлення порядку користування, отримав державний акт серії ЯГ № 789500 та реалізував своє право, подарувавши земельну ділянку позивачу. Незгода ОСОБА_1 із загальною площею земельної ділянки, частка з якої набута нею за договором дарування, її кадастровим номером та інформацією щодо співвласників, які зазначені у державному акті, виданому 06 червня 2007 року, не є підставою для визнання недійсним цього державного акта.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегіїз п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_2 став співвласником земельної ділянки безпідставно і це є грубим порушенням статті 89 ЗК України.
Судом проігноровано факт, що оскаржуваний державний акт, який внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 червня 2014 року, не підписаний міським головою, скріплений неналежною печаткою Держкомзему за підписом ОСОБА_5, що не відповідає параграфу 2 Постанови Президії Верховної Ради України від 11 травня 1992 року.
Судом також проігноровано відповідь Головного управління Держгеокадастру від 15 вересня 2016 року № М-887/0-1143/6-16, в якій зазначено, що за земельною ділянкою площею 0,0195 га визначено кадастровий номер 1810136300:11:014:0026, як і в первинному державному акті серії ЯБ № 549403, виданому 28 березня 2006 року на підставі договору дарування від 16 березня 2002 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.