Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 203/2785/16-ц
провадження № 61-5376св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року в складі судді: Казака С. Ю., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст скарги
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати ОСОБА_4 померла, після чого він почав вживати алкогольні напої, безперервно пиячив майже тиждень із дня смерті матері та в цей час до нього звернувся ОСОБА_2, якого він знав раніше та з яким в нього були товариські стосунки. З розмов із ним відповідач дізнався про смерть його матері та запропонував допомогти в оформленні спадкових прав.
27 січня 2016 року за запрошенням відповідача позивач приїхав до приватного нотаріуса Фаст Л. Д., де ним була підписана довіреність, якою уповноважено ОСОБА_2 представляти інтереси з питань оформлення спадщини. Зазначив, що текст довіреності він не читав, перебував у стані сильного похмільного синдрому та повністю довіряв відповідачу. Того ж дня він передав відповідачу оригінали всіх документів, які вказав ОСОБА_2 були необхідними для оформлення спадщини, а саме: свідоцтва про його народження, про смерть матері, про право власності на квартиру та технічний паспорт.
17 лютого 2016 року за запрошенням відповідача вони знову приїхали до приватного нотаріуса Фаст Л. Д., де ним була оформлена друга довіреність, якою уповноважено відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 представляти його інтереси з метою оформлення спадщини після померлої матері. Приблизно наприкінці березня 2016 року відповідач почав з`являтися в спірній квартирі майже щоденно та поводитись, як хазяїн квартири, заявивши, що квартира є його власністю.
18 травня 2016 року при зверненні до нотаріуса Фаст Л.Д. він відмінив довіреності від 27 січня 2016 року та 17 лютого 2016 року. Також від нотаріуса він довідався про те, що відповідач ОСОБА_2 на підставі виданих йому довіреностей оформив договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири на своє ім`я.
Позивач зазначав, що уклав договір купівлі-продажу під впливом та примусом відповідача, перебуваючи в нетверезому стані та не розуміючи значення своїх дій, відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, як представник позивача, вчинив правочин у своїх інтересах, що суперечить вимогам частини третьої статті 238 ЦК України, а також, нотаріус не мав законних підстав посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, оскільки згідно свідоцтва про право власності на житло йому було достеменно відомо про наявність іншого співвласника квартири, що мав переважне право купівлі частки.
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д. 14 березня 2016 року за реєстровим № 150;
визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не з його власної волі, а під впливом чи з примусу відповідача. Доказів на підтвердження того, що позивач на період часу укладення оспорюваного договору перебував на лікуванні з приводу зловживання алкоголем, не розумів значення своїх дій суду також надано не було.
Посилання позивача на недотримання нотаріусом вимог статей 355, 356, 358, 362 ЦК України, оскільки частку квартири за цим договором було відчужено за наявності іншого співвласника квартири, що мав переважне право купівлі цієї частки, суд першої інстанції відхилив, зазначивши, що спірна квартира на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині) належала ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та її частка на підставі частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України належала позивачу, як єдиному спадкоємцю за законом першої черги, що постійно проживав разом із померлим спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняв спадщину.
Аргументи учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач після смерті матері постійно пиячив, на час укладення та посвідчення оспорюваної договору був у нетверезому стані, введений в оману, чим скористався ОСОБА_2 . Позивач не мав наміру відчужувані свою частку квартири, відповідач ввів йою в оману, пообіцяв правильно оформити спадщину для чого необхідно у нотаріуса підписати відповідну довіреність. Жодного наміру продавати частину квартирипозивач немав, жоднихкоштів зачастину квартири не отримував. Факт зловживання алкоголем підтверджується показаннями свідків та перебуванням позивача на диспансерному нагляді з 20 березня 2007 року. Тому у позивача під час укладення оспорюваною договору було відсутнє волевиявлення на продаж майна ОСОБА_7, що суперечить вимогам частини третьої статті 203 ЦК України.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення кримінальної справи.
На час укладення оспорюваного договору свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері позивач не отримував, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 жовтня 2016 року у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, які забрав відповідач. Тому на момент укладення оспорюваного договору позивач не був власником частини квартири, що належала матері, і заява позивача від 14 березня 2016 року суперечить чинному законодавству.
Оскільки на момент укладення оспорюваного договору позивач не був власником частини квартири, що належала матері, то оспорюваний договір суперечить статті 362 ЦК України, оскільки укладений без згоди власника іншої частини квартири.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .
Вказана спірна квартира належала ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (по Ѕ частці) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 листопада 2007 року.
Також у вказаній квартирі проживала мати позивача - ОСОБА_4 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 січня 2016 року ОСОБА_1 була видана довіреність на ім?я ОСОБА_2, якою останній уповноважив на вчинення дій з оформлення спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_4, а також розпоряджатись (продати, обміняти, здавати в оренду) на умовах та за ціну на власний розсуд представника належним майном - квартирою АДРЕСА_1 . Вказана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д. 27 січня 2016 року та зареєстрована в реєстрі за № 29.
17 лютого 2016 року ОСОБА_1 була видана довіреність на ім?я ОСОБА_2 та ОСОБА_5, якою останній уповноважив своїх представників вести від його імені справи та представляти його інтереси перед усіма фізичними та юридичними особами, в усіх державних установах, кооперативних та громадських організаціях, комерційних, комунальних, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі: в органах місцевої влади та самоврядування, будь-яких банківських установах України. Вказана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д. 17 лютого 2016 року та зареєстрована в реєстрі за № 74.