ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2020 року
Київ
справа №489/2351/16-а
касаційне провадження №К/9901/23311/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 (головуючий суддя: Федусик А.Г., судді: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі №489/2351/16-а за позовом ОСОБА_1 до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнений позовних вимог просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття ним розпорядження від 18.02.2016 №174989, рішень від 19.02.2016 №14/1 про зменшення розміру раніше призначеної пенсії та від 21.03.2016 №21/2 про утримання надміру виплачених сум пенсії;
скасувати розпорядження від 18.02.2016 №174989, рішення від 19.02.2016 №14/1 про зменшення розміру раніше призначеної пенсії та від 21.03.2016 №21/2 про утримання надміру виплачених сум пенсії;
зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 пенсію в раніше встановленому розмірі на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.01.1980 по 31.12.1984 від 17.08.2011 №48/1, виданої МКП "Дорога", з урахуванням переведення показників заробітної плати з карбованців в гривні;
стягнути з відповідача суму недоплати пенсії, яка станом на 26.09.2016 становить 7 271,68 грн;
стягнути з відповідача матеріальні збитки, пов`язані з розглядом справи, сума яких станом на 26.09.2016 становить 1 951,39 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому з 02.10.2001 була призначена пенсія за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). При обчисленні розміру пенсії пенсійним органом була врахована довідка №48/1 від 17.08.2011 про заробітну плату за період з 01.01.1980 по 31.12.1984 від 01.08.2013, видана МКП "Дорога". У лютому 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи. УПФУ провело перевірку пенсійної справи, в результаті якої встановлено, що довідка №48/1 від 17.08.2011 видана після ліквідації підприємства (внесено запис про припинення юридичної 29.10.2007), документи по особовому складу до архіву не здавалися, а підписи директора та бухгалтера не відповідають підписам посадових осіб, що значаться у звітності МКП "Дорога". Таким чином відповідач дійшов висновку про недостовірність виданої МКП "Дорога" довідки на підставі якої позивачу було обчислено розмір пенсії. Встановлені у ході перевірки обставини слугували підставою для прийняття оспорюваних у даній справі рішень. Позивач вважає, що у пенсійного органу були відсутні правові підстави для припинення йому виплати пенсії у раніше призначеному розмірі (з врахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених у довідці №48/1 від 17.08.2011), оскільки останній не знав про припинення підприємства та не може нести відповідальність за подання страхувальником недостовірних даних.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені пенсійним органом у ході перевірки, свідчать про недостовірність видачі МКП "Дорога" довідки №48/1 від 17.08.2011, яка була врахована пенсійним органом при призначенні позивачу пенсії за віком. Суд першої інстанцій зазначив про те, що право пенсійного органу здійснювати перевірку обґрунтованості видачі підприємствами довідок не обмежується строками.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 скасовано постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2016 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
визнано неправомірними дії відповідача щодо прийняття рішень №14/1 від 19.02.2016 та №21/2 від 21.03.2016 та скасовано ці рішення;
зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в розмірі станом на момент прийняття рішення УПФУ №14/1 від 19.02.2016, з виплатою сум недоотриманої пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність доведеного відповідачем факту зловживання з боку позивача (подання документів з явно неправильними відомостями) виключає підстави для відрахування з його пенсії надмірно виплачених сум. Суд апеляційної інстанції встановив, що при призначенні пенсії (жовтень 2011 року) позивач, серед іншого, подавав пенсійному органу довідку від 01.08.2003 №80 про заробітну плату за період з 01.01.1980 по 31.12.1984, видану МКП "Дорога", проте така не була врахована відповідачем, оскільки мала показники зарплати в карбованцях, а не в гривнях. На вимогу відповідача ОСОБА_1 в 2011 році подав пенсійному органу нову довідку №48/1 від 17.08.2011, в якій показники заробітної плати значиться у гривневому еквіваленті. Проте відповідачем протягом тривалого часу не було здійснено заходів з перевірки обґрунтованості видачі цієї довідки, що свідчить про неповне дослідження первинної документації заявника фахівцями УПФУ при призначенні пенсії та винесенні рішення УФПУ №14/1 від 19.02.2016 про виплату раніше призначеної пенсії без врахування довідки №48/1 від 17.08.2011.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування розпорядження від 18.02.2016 №174989, суд апеляційної інстанції виходив з того, що воно винесено до прийнятті УПФУ рішення №14/1 від 19.02.2016 про зменшення розміру пенсії, а тому, відповідно, не є його наслідком та винесено не на підставі зазначено рішення. Жодних інших належних та достатніх доказів в обґрунтування протиправності оскаржуваного розпорядження №174989 позивачем не зазначено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Скаржник зазначає, що перевіркою встановлено недостовірність довідки про заробітну плату позивача (довідка видана підприємством, яке припинено ще 29.10.2007), що безпідставно не враховано судом апеляційної інстанції при розгляді справи. Також скаржник вказує на те, що Законом №1058-IV не встановлено строків щодо здійснення заходів з перевірки обґрунтованості видачі довідки та відомостей, зазначених у ній.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
На адресу касаційного суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України (у редакції Закону №2147-VIII) з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком, до якої, зокрема, долучив довідку №48/1 від 17.08.2011 про розмір заробітку у гривнях за період з січня 1980 року по грудень 1984 року, видану МКП "Дорога", за підписом директора ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3 .
З 02.10.2011 позивачу була призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV. Розмір пенсії обчислений з врахуванням даних, зазначених у довідці №48/1 від 17.08.2011 про розмір заробітку у гривнях за період з січня 1980 року по грудень 1984 року, виданій МКП "Дорога".
У лютому 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Пенсійним органом проведено перевірку пенсійної справи ОСОБА_1 . В ході перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату для обчислення розміру пенсії №48/1 від 17.08.2011, виданої за підписом директора МКП "Дорога" ОСОБА_2 і головного бухгалтера ОСОБА_3, встановлено, що ця довідка видана після ліквідації підприємства (29.10.2007 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення МКП "Дорога"), документи по особовому складу до архіву не здавалися, а підписи директора та бухгалтера не відповідають підписам посадових осіб, що стоять на звітності МКП "Дорога", наданої до УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва. За встановлених під час перевірки обставин відповідач дійшов висновку про недостовірність зазначеної вище довідки.
У зв`язку з цим, відповідач 19.02.2016 прийняв рішення №14/1, яким було вирішено здійснювати пенсійні виплати позивачу без урахування довідки про заробітну плату №48/1 від 17.08.2011.
Також на підставі розпорядження №174989 від 18.02.2016 позивачу було перераховано розмір пенсії в бік її зменшення.
21.03.2016 відповідачем прийнято рішення №21/2 про утримання надміру виплачених сум пенсії, згідно з яким сума переплати яка підлягає поверненню становить 39 309,88 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 21.03.2016 №21/2 про утримання надміру виплачених сум пенсії, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.