ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа №420/879/19
адміністративне провадження №К/9901/29703/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 (суддя - Танцюра К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 (судді - Димерлій О.О., Коваль М.П., Єщенко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0173491-1312-1515 від 16.04.2018 та податкову вимогу ГУ ДФС в Одеській області №99883-17 від 20.08.2018.
В обґрунтування позову посилався на те, що 16.04.2018 ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0173491-1312-1515, згідно з яким йому було визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 10`592,00 грн підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), 20.08.2018 прийнято податкову вимогу за №99883-17 про сплату податкового боргу із зазначених податкових зобов`язань. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач зазначив, що об`єкт нерухомого майна, власником якого він є і стосовно якого йому нараховано податок, складається з млина та крупорушки, призначений для механічної переробки сировини та виробництва харчових продуктів у готовому вигляді (у вигляді борошна та круп) і відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, відноситься до будівель харчової промисловості (код 1251.5). Крім того, позивач зазначив, що переробка зерна в такі харчові продукти, як борошно та крупи, неможлива без його попереднього зберігання, тому вказаний об`єкт нерухомого майна одночасно відноситься і до класу 127 "будівлі нежитлові інші", а саме: "будівлі для зберігання зерна" (код 1271.3) та "будівлі сільськогосподарського призначення інші" (код 1271.9).
З огляду на це відповідно до підпунктів "є" та "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК це нерухоме майно не підлягає оподаткуванню, а податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, яке було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій вказали, що на об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не поширюється податкова пільга, встановлена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК. За висновком суду, ця пільга не стосується нерухомого майна, яке належить фізичній особі-підприємцю чи фізичній особі, а встановлена виключно для промислового підприємства в розумінні Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції також послався на висновки Верховного Суду щодо правозастосування в подібних правовідносинах, зроблених у справах №№806/2676/17, 809/1491/16/, 822/2614/16.
Адвокатом Нестеровою О.В., представником Гутовського М.О., подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач вказує на неоднаковість судової практики стосовно спірних правовідносин. Зазначає, що суди неправильно застосували норму підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК. Належне йому на праві власності нерухоме майно (нежитлова будівля, яка складається з млина та крупорушки) є будівлею промисловості, а ця норма поширюється не лише на промислові підприємства, а в цілому на будівлі промисловості, незалежно від організаційно-правової форми власника та виду підприємницької діяльності, яку він здійснює. Скаржник вказує, що належність об`єктів нерухомості до будівель промисловості свідчить про їхнє цільове призначення, а не фактичне здійснення діяльності. Оскільки податкові пільги встановлюються з метою стимулювання розвитку промисловості, він, який здійснює модернізацію старого майна колективного сільськогосподарського підприємства, має право на отримання пільги.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0173491-1312-1515, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, за 2017 рік у розмірі 10592 грн.
20.08.2018 ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу № 99883-17 про сплату позивачем податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, у розмірі 10ʼ592,00 грн.
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі: млина і крупорушки, загальною площею 331 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 . Це нерухоме майно позивач отримав у власність внаслідок розпаювання майна КСП "Україна".
Суд на підставі технічного паспорта на громадський будинок (млин та крупорушка) від 20.09.2016 встановив, що вказана нежитлова будівля за своїми технічними характеристиками та призначенням відповідає класу "Будівлі промисловості" згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, та відхилив довід позивача, що будівля одночасно є будівлею сільськогосподарського призначення.
У касаційній скарзі позивач не наводить доводів, які б свідчили, що він заперечує проти такого висновку суду.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.