ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №804/3102/15
адміністративне провадження №К/9901/26542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року (суддя Прудник С.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (судді: Божко Л.А (головуючий), Прокопчук Т.С., Лукманова О.М.)
у справі № 804/3102/15
за позовом ОСОБА_1
до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012831703.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки дійшов помилкового висновку про отримання ним додаткового блага у розумінні підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в результаті анулювання (прощення) банком суми боргу та про виникнення у зв`язку з цим обов`язку сплатити податок на доходи фізичних осіб.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, задовольнив адміністративний позов.
Судові рішення мотивовані тим, що штрафи та пеня за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, відтак позивач не зобов`язаний був включати до річної податкової декларації за 2013 рік суму анульованої банком заборгованості в загальному розмірі 40 305,50 грн по нарахованій пені за користування кредитом та штрафним санкціям.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили склад прощеного боргу та залишили поза увагою той факт, що загальна сума анульованого банком позивачу боргу складає 77 239,39 грн, яка включає, зокрема, й основну суму боргу (тіло кредиту). З огляду на це контролюючий орган вважає, що судами неправомірно скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012831703 у повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Нікопольської ОДПІ.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 15 жовтня 2014 року на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 13 жовтня 2014 року № 1369 Нікопольська ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку з питання повноти і своєчасності декларування та оподаткування доходів у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня до 31 грудня 2013 року, за результатами якої склала акт від 22 жовтня 2014 року № 3052/04-07-1703.3095316574.
У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого останньому визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 12 901,30 грн.
Підставою для такого висновку стало виявлення Нікопольською ОДПІ факту отримання ОСОБА_1 у 2013 році доходу у вигляді додаткового блага в результаті анулювання (прощення) ПАТ "КБ "Надра"" за його самостійним рішенням кредитної заборгованості у сумі 77 239,39 грн, що підтверджується листом банку від 30 квітня 2014 року № 1265.
10 листопада 2014 року на підставі вищевказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0012831703, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 16 126,62 грн, зокрема 12 901,30 грн - за основним платежем та 3225,32 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.