ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №803/3733/15
адміністративне провадження №К/9901/19625/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року (головуючий суддя - Мачульський В.В.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ліщинський А.М., судді - Каралюс В.М., Запотічний І.І.)
у справі №803/3733/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль"
до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" (далі- позивач, Товариство, платник) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що за результатами камеральної перевірки неможливо встановити для комерційного чи не комерційного використання були реалізовані нафтопродукти, а тому висновки контролюючого органу про неправомірність відображення Товариством кількісних показників в додатку 6 до Декларації акцизного податку є протиправними та такими, що ґрунтуються виключно на припущенняхи посадових осіб контролюючого органу. Також Товариство зазначило, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через мережу АЗС не позбавляє Товариство права таким самим чином здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для використання його в господарській діяльності.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0007701500 від 03 листопада 2015 року;
- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Петроль" за рахунок бюджетних асигнувань Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, а тому викладені в акті перевірки від 19 жовтня 2015 року №1460/1501/39610216 висновки про порушення позивачем статей 213-216 Податкового кодексу України є необґрунтованими, передчасними та ґрунтуються тільки на припущеннях посадових осіб контролюючого органу.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу і такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
13 лютого 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законністьі обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку ТОВ "Укр-Петроль" за серпень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт №1460/1501/39610216 від 19 жовтня 2015 року (далі - Акт перевірки, а.с. 9-12).
Згідно висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог ст. 213 - 216 Податкового Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року в сумі 6 995, 00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 03 листопада 2015 року №0007701500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 10 492, 50 грн, в тому числі за основним платежем - 6 995, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 497, 50 грн (а.с.8).
За результатами аналізу податкової звітності Товариства, а саме декларації з акцизного податку за серпень 2015 року №9193930376 від 18 вересня 2015 року, контролюючий орган дійшов висновку, що Товариством занижено податкове зобов`язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Згідно з п. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 212 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 статті 213 ПК України об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України).
Згідно з п.п. 215.3.10 п. 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.