Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 372/3173/15-ц
провадження № 61-8446св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року у складі судді Мори О. М. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у складі суддів: Таргоній Д. О., Іванової І. В., Коцюрби О. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 22 березня 2013 року він передав відповідачу в борг 32 тис. доларів США з терміном повернення позики до 10 травня 2013 року, між сторонами було укладено договір позики у простій письмовій формі у вигляді розписки.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з урахуванням 3 % річниху розмірі 34 109 доларів 36 центів США, що згідно офіційного курсу станом на 22 липня 2015 року еквівалентно 751 429 грн 20 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором у сумі 34 109 доларів 36 центів США, що еквівалентно станом на 23 липня 2015 року 751 429 грн 20 коп., з яких: основний борг - 32 тис. доларів США, 3 %річних (за період з 10 травня 2013 року по 23липня 2015 року) - 2 109 доларів 36 центів США. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що на час звернення до суду та розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе за договором позики зобов`язання, грошові кошти позивачу не повернув. Таким чином, на станом на 23 липня 2015 року сума боргу складає 32 тис. доларів США; вимоги про стягнення 3 %річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наявність у позивача оригіналу розписки свідчить про неповернення боргу відповідачем. Оскільки договір позики укладений у письмовій формі та його зміст підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та зобов`язання останнього щодо їх повернення, доводи апеляційної скарги про існування інших правовідносин між сторонами, ніж боргових, є безпідставними.У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що боргова розписка, на яку посилається у рішенні суд першої інстанції, не має правової природи укладеного між стронами договору позики. Суд не приймає до уваги дані заперечення, оскільки позичальник має право оспорити договір позики відповідно до чинного законодавства. Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень про невідповідність нормам законодавства договору позики.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно тексту розписки з неї не можна ідентифікувати особу позикодавця та зобов`язання повернути кошти, тобто розписка не є борговим документом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що 22 березня 2013 року між сторонами укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 32 тис. доларів США з терміном повернення позики до 10 травня 2013 року. Укладання договору позики підтверджується розпискою від 22 березня 2013 року.
Строк повернення позики та правова природа отриманих ОСОБА_1 коштів як боргу встановлена у тексті розписки, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність вказаних умов договору позики.