РІШЕННЯ
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №9901/22/20
адміністративне провадження №П/9901/22/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Білоуса О.В.
суддів: Блажівської Н.Є., Гімона М.М., Гончарової І.А., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Президента України про визнання протиправною відмови Президента України у наданні інформації на запит від 13 грудня 2019 року та зобов`язання Президента України надати публічну інформацію, зокрема, копії всіх роздруківок розмов громадських активістів - учасників акцій протесту, які є в розпорядженні Президента України і про які Президент України особисто згадував під час розмови з ветеранами 9 жовтня 2019 року в Офісі Президента України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив що 13 грудня 2019 року звернувся до Президента України в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" із запитом про отримання публічної інформації, у відповідь на який, листом від 19 грудня 2019 року Департаментом доступу до публічної інформації Офісу Президента України повідомлено, що надати запитувану інформацію не вбачається можливим.
Оскільки позивач вважає бездіяльність Президента України, яка полягає у ненаданні йому запитуваної інформації протиправною, тому звернувся із цим позовом до суду.
У судове засідання, призначене на 2 квітня 2020 року, позивач не прибув, однак у позовній заяві просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження (без виклику сторін).
Представник відповідача у судове засідання також не прибув. Направив на адресу суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки у Офісі Президента України відсутня запитувана позивачем інформація, то відповідач правомірно відмовив у її наданні.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, а позивач просив проводити розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).
Суд, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, з`ясував наступне.
Так, 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 через спеціальну онлайн форму на офіційному веб-сайті Президента України надіслав запит про отримання публічної інформації, в якому просив надати копії всіх роздруківок розмов громадських активістів - учасників акцій протесту, які є в розпорядженні Президента України і про які Президент України особисто згадував під час розмови з ветеранами 9 жовтня 2019 року в Офісі Президента України (а.с.9).
Листом від 19 грудня 2019 року №12-09/6117 Департаментом доступу до публічної інформації Офісу Президента України повідомлено, що надати запитувані у листі від 13 грудня 2019 року матеріали стосовно розповсюдженої у ЗМІ інформації щодо роздруківок розмов громадських активістів не вбачається можливим (а.с.10).
Вважаючи таку відповідь відповідача такою, що обмежує його право на доступ до публічної інформації, ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Положеннями статті 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №2939-VI) установлює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
У розумінні Конституції України Президент України є органом, що виконує делеговані державою повноваження, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VI є розпорядником інформації, пов`язаної з виконанням цих повноважень.
При цьому, відповідно до Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року №436/2019 (далі - Положення), Офіс Президента України (далі - Офіс) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.
Основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
Зокрема, відповідно до підпункту 21 пункту 4 Положення, Офіс забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розгляд, опрацювання, облік, систематизацію, аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що надходять до Президента України та Офісу, консультацій під час оформлення запитів.
У пункті 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом частини першої статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
За приписами частини першої статті 18 Закону №2939-VI, для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб`єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: назву документа; дату створення документа; дату надходження документа; джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; галузь; ключові слова; тип, носій (текстовий документ, електронний документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); форму та місце зберігання документа тощо.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.