ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №814/496/16
адміністративне провадження №К/9901/37951/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., С.С. Пасічник
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 (суддя Біоносенко В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (колегія суддів: Коваль М.П, Димерлій О.О., Домусчі С.Д.) у справі № 814/496/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення пені,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" (далі - ТОВ АП "Українські ковбаси") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням змін та уточнень) до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Баштанська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУ ДКС у Миколаївській області) про стягнення пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом грудня 2009 - липня 2010 позивач надавав до податкового органу податкові декларації з ПДВ за період листопад 2009 року - червень 2010 року з розрахунком суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню та відповідні заяви на відшкодування від`ємного значення ПДВ з Державного бюджету, проте своєчасне відшкодування заборгованості не відбулось.
Короткій зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено несвоєчасність здійснення податковим органом позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 781381,02 грн. та 395802,40 грн.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування наведених сум податку складає 598537,15 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що рішенням судів вже частково стягнуто на користь позивача пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування вказаних сум податку на додану вартість у розмірі 361579,71 грн., а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що залишок такої пені у сумі 236957,44 грн. підлягає стягненню у даній справі, а вимоги позивача підлягають задоволенню.
Також судами встановлено, рішення судів, що набрали законної сили (справи №№ 3464/11/1470, 6851/11/1470, 814/202/15, 814/2107/15), та не заперечується сторонами у даній справі, в 2010-2011 роках позивачем були подані декларації з податку на додану вартість та відповідні заяви на відшкодування від`ємного значення ПДВ з держбюджету.
За результатами проведених перевірок заявлених позивачем сум податку до відшкодування, податковим органом були винесені: податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 року № 0000152301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 781381,02 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 року № 0000172301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 395802,40 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3464/11/1470 від 21.12.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2012 року, позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 року № 0000152301.
Також, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 2а-6851/11/1470 від 16.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 року № 0000172301.
Таким чином, судовими рішеннями у справах № 2а-3464/11/1470 та № 2а-6851/11/1470, що набрали законної сили, підтверджена правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 781381,02 грн. та 395802,40 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наведені суми податку повинні були бути відшкодовані податковим органом позивачу, у строки, встановлені п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, що відповідачем здійснено не було, що ним не заперечується.
Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 814/202/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, стягнуто на користь позивача пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 781381,02 грн., що складає 210206,44 грн. за період з 23.07.2012 року по 18.02.2015 року, в іншій частині позову щодо стягнення пені позивачу відмовлено.
Також, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі № 814/2107/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, зокрема, стягнуто на користь позивача пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 395802,40 грн., що складає 151373,27 грн. з розрахунку днів прострочення по теперішній час (дата прийняття рішення судом першої інстанції - 20.08.2015 року) 1501 днів.
Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що між тими же сторонами, що і у даній справі, судовими рішеннями, що набрали законної сили, вже вирішено питання наявності підстав для стягнення на користь позивача пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 781381,02 грн. за період з 23.07.2012 року по 18.02.2015 року та у сумі 395802,40 грн. за період по 20.08.2015 року, а також розмір такої пені та період, з якого вона підлягає нарахуванню. Відтак, провадження у даній справі в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 781381,02 грн. та 395802,40 грн. за період з 23.07.2012 року по 18.02.2015 року та з 02.03.2010 року по 20.08.2015 року підлягає закриттю.
Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 781381,02 грн. за період з 19.02.2015 року по 22.04.2015 року, колегія суддів прийшла до висновку про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду, в зв`язку з пропуском строку звернення з даним позовом.
В частині, в якій залишено позовні вимоги без розгляду та закрито провадження по справі позивачем не оскаржувалось, а відтак, не є предметом касаційного перегляду.
Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено, що остаточне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 781381,02 грн. було здійснено останньому 22.04.2015 року.
Окрім цього, податок на додану вартість у розмірі 395802,40 грн. був частково відшкодований за рахунок зменшення поточних зобов`язань позивача за період з січня 2010 року по квітень 2015 року у розмірі 173143,54 та станом на період з 21.08.2015 року по 10.05.2016 року залишок невідшкодованого податку склав 222658,86 грн. Відшкодування вказаної суми ПДВ у розмірі 222658,86 грн. було здійснено 11.05.2016 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що