ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №640/21505/18
адміністративне провадження №К/9901/30517/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г. від 18.09.2019 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Позняки-жил-буд" до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Позняки-жил-буд" (далі також - ПрАТ "Позняки-жил-буд", позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Міністерства культури України (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України № 824/10-5/74-18 від 16.11.2018 з підстав його неправомірності.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України від 16.11.2018 №824/10-5/74-18; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України суму сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн на користь Приватного акціонерного товариства "Позняки-жил-буд".
3. 05.11.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 09.12.2019 від позивача до суду надійшли клопотання про закриття касаційного провадження, а також відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
7. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1830 від 26.12.2006 Закритому акціонерному товариству "Позняки-жил-буд" надано дозвіл на знесення будівель майнового комплексу на АДРЕСА_1.
8. Головним управлінням по контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації видано ордер від 29.05.2007 № 7060061 на знесення будівель вказаного майнового комплексу.
9. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.04.2008 № 520 ЗАТ "Позняки-жил-буд" надано дозвіл на виконання робіт з інженерної підготовки території на АДРЕСА_1.
10. Головним управлінням по контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації видано ордер від 10.02.2010 № 100600007 на встановлення тимчасової огорожі та інженерну підготовку території вказаної ділянки.
11. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві позивачу видавались дозволи на виконання будівельних робіт з інженерної підготовки території для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єкта від 08.07.2008 за № 0534-Пч/Т та від 08.11.2010 № 2264-Пч.
12. На лист позивача № 2768 від 06.12.2011 Міністерство культури України надало відповідь від 30.12.2011 № 33198/22/13-11, з якої вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 не належить до земель історико-культурного призначення.
13. Спірну земельну ділянку надано позивачу для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.05.2012, укладеного між позивачем та Київською міською радою, який в подальшому було продовжено до 31.12.2023, відповідно до договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.07.2018.
14. 04.02.2014 Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації за № 944/0/12/009-14 позивачу надано Містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки.
15. Науково-дослідним інститутом пам`яткоохоронних досліджень Міністерства культури України в 2014 році за замовленням позивача розроблено Історико-містобудівне обґрунтування будівництва житлового комплексу, яким погоджено розміщення даного об`єкта.
16. Проектну документацію на будівництво житлового комплексу розроблено відповідно до вихідних даних на проектування, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та технічних умов, з дотриманням всіх обов`язкових вимог, про що зазначається в експертному звіті Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" від 28.11.2016 № 00-2051-167/ЦБ та затверджено наказами позивача від 14.11.2016 № 16 та від 28.11.2016 № 16/1.
17. Позивач звертався до Міністерства культури України з листами від 18.11.2016 №835, №833 щодо погодження проектної документації та отримання дозволу на проведення земляних робіт, проте відповіді від відповідача у встановлений строк не надійшло.
18. 29.11.2016 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Центромістобуд" укладено договір генерального підряду № 29/10-16 на будівництво об`єкта - житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 в Печерському районі м. Києва.
19. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивачу як замовнику та ТОВ "Центромістобуд" як генеральному підряднику видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта від 30.12.2016 серії ІУ № 115163651385.
20. Листом від 07.06.2018 № 784 позивач звернувся до Міністерства культури України про погодження історико-містобудівного обґрунтування.
21. В 2018 році позивачем проведено коригування проекту, що підтверджується експертним звітом ТОВ "Укрбудекспертиза" від 22.08.2018 № 3-227-18-ЕП/КО.
22. Коригування проекту затверджено наказом позивача від 28.08.2018 №25.
23. На замовлення позивача на земельній ділянці проведено археологічні дослідження, що підтверджується листом Інституту археології НАН України від 11.06.2018 № 125/01-10-495 та довідкою-погодженням від 06.06.2018 № 125/01-15-484. У цих документах зазначається, що за результатом проведення археологічних досліджень на ділянці по АДРЕСА_1 археологічних об`єктів та/або археологічного культурного шару, об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації, не виявлено, Інститут не заперечує проти продовження земляних та будівельних робіт на вказаній ділянці.
24. 07.11.2018 посадовими особами Міністерства культури України проведено візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівної ситуації по АДРЕСА_1 та складено акт обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Києва, відповідно до висновків якого земельна ділянка за вищевказаною адресою входить до меж історичного ареалу м. Києва. За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства культури України погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництва, дозволів на проведення земляних робіт за вказаною адресою Міністерством не надавалося, а здійснення робіт із будівництва на території історичного ареалу м. Києва за відсутності погодженої у встановленому порядку документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини третьої статті 6-1, частини третьої статті 32 та статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
25. За результатами проведеного візуального обстеження Міністерством культури України в особі заступника міністра Т. Мазур винесено припис від 16.11.2018 № 824/10-5/74-18, яким вимагається негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом" по АДРЕСА_1, які виконуються в межах історичного ареалу м. Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 "Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року") з порушенням вимог частини третьої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України). Вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Надати до Міністерства культури України пояснення по суті викладених в акті обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Києва від 07.11.2018 фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
26. Згідно з листом відповідача від 25.01.2019 № 71/10-2/55-19 межі та режими використання історичних ареалів м. Києва, визначені діючим Генеральним планом розвитку м. Києва на період до 2020 року, були затверджені рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 і станом на момент підготовки відповіді в електронній базі даних документообігу Мінкультури відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.
27. З повідомлення Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради від 12.12.2018 за № 066-817 вбачається, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва визначено Історико-містобудівним опорним планом міста у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.
28. Згідно з інформацією з офіційного сайту відповідача http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244995501 дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 № 912/0/16-11 щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва зупинено.
29. Позивач, вважаючи припис відповідача від 16.11.2018 № 824/10-5/74-18, незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
30. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не належить до земель історико-культурного призначення, тому вимоги припису щодо погодження проектної документації на будівництво об`єктів з органами охорони культурної спадщини та отримання дозволу останнього на земляні роботи є протиправною. Також позивач посилається на порушення відповідачем положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю)" в частині дотримання процедури проведення перевірки суб`єкта господарювання, оскільки наказ на проведення перевірки позивача як замовника будівництва та ТОВ "Центромістобуд" як генерального підрядника не видавався. Посвідчення на проведення перевірки також відсутні, а перевірка у формі візуального обстеження, за результатами якої складено акт, здійснена без повідомлення позивача. Окрім цього, позивач посилається на відсутність повноважень щодо підпису оскаржуваного припису у особи, яка його підписала.
31. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не дотримано вимог законодавства України про охорону культурної спадщини, а саме: не погоджено проектну документацію та не отримано дозволу на проведення земляних робіт, відтак оскаржуваний припис є законним та не підлягає скасуванню.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
32. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач як забудовник не зобов`язаний отримувати від Міністерства культури України будь-які дозволи або погодження, пов`язані із здійсненням капітального будівництва (погоджувати проектну документацію, отримувати дозвіл на земляні роботи тощо), у звʼязку із відсутністю затверджених меж історичних ареалів м.Києва. Позивач не є особою, яка повинна одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1. Разом із тим, роботи з археологічних досліджень на вказаній земельній ділянці виконувались відповідно до дозволів Міністерства культури України та відповідних кваліфікаційних документів. Відповідач є органом державного нагляду (контролю) і зобов`язаний виконувати вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, щодо порядку проведення заходів державного нагляду (контролю). Натомість відповідачем порушено процедури прийняття спірного припису, що є підставою для задоволення позовних вимог. У позивача наявні відповідні погодження та дозволи відповідача на підставі принципу "мовчазної" згоди. Заступник Міністра культури України Мазур Т.М. не мала повноважень на підписання оскаржуваного припису.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
33. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, на якій позивачем здійснюються будівельні роботи, розташовується в Центральному історичному ареалі міста Києва. Історико-містобудівне обгрунтування будівництва, проектна документація вказаного обʼєкта не погоджені; позивачем не отримано дозволи відповідача на проведення робіт. Висновки судів щодо того, що оскільки відповідач в одномісячний термін не погодив історико-містобудівне обґрунтування будівництва обʼєкта, відтак таке є погодженим за принципом мовчазної згоди, є необґрунтованими та безпідставними. Положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо необхідності погодження відповідачем проектної документації на будівництво є спеціальними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Даний обов`язок, як і необхідність погодження історико-містобудівного обгрунтування, також передбачені пунктом 11 Містобудівних умов та обмежень. Необґрунтованими є і висновки судів щодо порушення відповідачем Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки відповідач здійснював охоронювальний захід (візуальне обстеження), пов`язаний із перевіркою стану збереження історичного ареалу та на предмет додержання вимог законів щодо культурної спадщини в межах наданих йому повноважень. Дія даного Закону на спірні правовідносини не поширюється. Також необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що припис підписаний неуповноваженою особою, оскільки Мазур Т.В. наділена відповідними повноваженнями згідно з Наказом Міністра культури України Нищука С.М. від 12.05.2016 №322 "Про уповноваження посадових осіб Міністерства культури України на підписання від імені Міністерства деяких документів". Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що фізичною особою-науковим працівником не було отримано дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, форма якого затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 №329.
34. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
36. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
38. Вирішуючи клопотання позивача про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою голови комісії з проведення ліквідації Міністерства культури України Карандєєва Р.В. на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 у даній справі у зв`язку із тим, що касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки з 09.09.2019 правонаступником відповідача є Міністерство культури, молоді та спорту України та саме таким мала б бути подана касаційна скарга, колегія суддів зазначає наступне.
39. Пунктом 2 частини першої статті 339 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
40. Згідно з частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
41. Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон № 3166-VI).
42. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 3166-VI утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.
43. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (частина четверта статті 5 Закону № 3166-VI).
44. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 3166-VI міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
45. Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону № 3166-VI міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
46. Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону № 3166-VI актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.
47. Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 5 Закону № 3166-VI).
48. Постановою Кабінету Міністру України 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі також - Порядок № 1074, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
49. Вказаний Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
50. Пунктом 5 Порядку № 1074 встановлено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
51. Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
52. Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
53. Пунктом 15 Порядку № 1074 передбачено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з ліквідації органу виконавчої влади затверджується посадова особа, визначена Кабінетом Міністрів України.
54. Частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
55. Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, реорганізувавши шляхом перетворення Міністерство інформаційної політики та поклавши на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.
56. Згідно з пунктом 7 вказаної постанови передбачено, що Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.
57. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 затверджено Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України.
58. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1360-р "Питання Міністерства культури, молоді та спорту" погоджено пропозицію Міністерства культури, молоді та спорту щодо можливості забезпечення здійснення Міністерством культури, молоді та спорту з 01.01.2020 покладених на нього постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 "Деякі питання діяльності Міністерства культури, молоді та спорту" функцій і повноважень Міністерства інформаційної політики, Міністерства культури, Міністерства молоді та спорту, що припиняються.
59. Враховуючи викладені обставини та наведені вище норми, а також те, що згідно з записами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час подання касаційної скарги у даній справі до суду Міністерство культури України знаходилося в стані припинення, а саме з 12.09.2019, а відтак ліквідованим не було; головою комісії з припинення або ліквідатором призначено Карандєєва Р.В., який і підписав касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у даній справі.
60. Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
61. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
62. Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення №495, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.
63. Згідно з підпунктами 57-58 пункту 4 Положення №495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визначає необхідність проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт.
64. З огляду на викладене, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій; видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини; припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій у випадках, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини".
65. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з оскаржуваним приписом від 16.11.2018 № 824/10-5/74-18 позивача зобов`язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом" по АДРЕСА_1, які виконуються в межах історичного ареалу м. Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 "Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року") з порушенням вимог частини третьої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України).
66. Так, згідно з частиною третьою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного припису) на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
67. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, на якій позивачем здійснюються будівельні роботи, належить до історичного ареалу міста Києва згідно з Генеральним планом м. Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804, тому відповідні дозволи на проведення робіт мало погодити Міністерство культури України, колегія суддів зазначає наступне.
68. Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
69. Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
70. Частиною першою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
71. Відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану м. Києва рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
72. Частиною другою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
73. Пунктами 4, 5, 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану м. Києва рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804), встановлено, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.
74. Згідно з пунктами 4, 5, 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.