ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №826/2492/17
адміністративне провадження №К/9901/33295/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 30.05.2017 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (колегія суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі № 826/2492/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті" (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2016 року №5702615141, №5712615141, №572261541.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом не знаходять свого підтвердження в дійсності, у зв`язку із чим відсутні підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 30.05.2017, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 в задоволені позову відмолено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом носили удаваний зміст, оскільки керівника останнього, який підписував всі угоди, що були укладені між такими суб`єктами господарювання засуджено за вироком суду за пособництво фіктивному підприємству.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати позов задовольнити. Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог та апеляційної скарги, які досліджувались судами. При цьому, звертає увагу Верховного Суду на те, що податковий орган, здійснюючи перегляд спірних податкових повідомлень-рішень в порядку адміністративного оскарження визнав, що між Товариством та його контрагентом відбулися фінансово-господарські операції з приводу поставку товарів, а тому висновки відповідача про нереальність таких угод спростовано. Крім того, належність первинних документів підтверджується висновком експерта, який не оцінено належним чином судами попередніх інстанцій.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.10.2016 по 19.10.2016 року ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Голд Трейд", за результатами якої складено акт від 26.10.2016 №332/26-15-14-01-04/31111166.
З акту вбачається, що перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:
- п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 227 160 грн.;
- п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160 042 грн. за липень 2015 року та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 92 358 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016:
- №5702615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 240 063 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 160 042 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 80 021 грн.;
- №5722615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 227160 грн.;
- №5712615141, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 92 358 грн.
Висновки відповідача про такі порушення ґрунтуються на удаваності господарських правовідносин позивача з ТОВ "Голд Трейд", з огляду на матеріали кримінального провадження, в який встановлено умисел керівника ТОВ "Голд Трейд" у фіктивному підприємництві.
Не погоджуючись із даними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду, який визнав їх законними, з чим погоджується Верховний Суд, з таких підстав.
Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.