ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №819/1806/14-a
адміністративне провадження №К/9901/26579/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року (суддя Ходачкевич Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року (головуючий суддя Ніколін В.В., суддя: Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення рішення,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0021381502 від 15 серпня 2014 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало про протиправність винесеного Інспекцією податкового повідомлення-рішення №0021381502 від 15 серпня 2014 року щодо застосування до нього штрафної санкції в сумі 1500,00 грн. за несвоєчасну сплату авансових платежів з податку на прибуток підприємства, оскільки під час проведеної перевірки (результати якої оформлено актом №254/15-02/32941987 від 30 липня 2014 року) контролюючий орган допустив помилку щодо визначення граничного терміну сплати такого внеску.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, враховуючи положення пункту 57.1 статті 57 та підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прийшли до висновку, що авансові платежі з податку на прибуток за березень 2014 року повинні були бути сплачені Товариством до 30 квітня 2014 року, а відтак Інспекція в акті перевірки помилково зазначила про обов`язок їх сплати 30 березня 2014 року та, як наслідок, винесла протиправне податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1500,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що абзацами 11, 12, 14 пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків, який визначається з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно, та передбачено їх сплату щомісячно у порядку і строки, встановлені для місячного податкового періоду, тобто 20 днів - для подачі декларації та 10 днів для сплати, а відтак авансові внески з податку на прибуток підлягають сплаті до бюджету щомісяця до 30 числа.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що посадовими особами інспекції проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства, за результатами якої складено акт від 30 липня 2014 року №254/15-02/32941987, яким, в свою чергу, встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, оскільки авансові платежі з податку на прибуток за березень 2014 року в сумі 15000,00 грн. були сплачені 31 березня 2014 року, тоді як граничний термін їх сплати - 30 березня 2014 року.
Не погодившись із результатами камеральної перевірки Товариство подало заперечення на вищезазначений акт, розглянувши які Інспекція прийшла до висновку про обґрунтованість та відповідність законодавству викладених в акті камеральної перевірки висновків.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0021381502 від 15 серпня 2014 року про застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 10% від погашеної суми податкового зобов`язання в сумі 1500,00 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України (абзаци 1, 4, 11, 12, 14) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.