ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №813/2523/17
адміністративне провадження №К/9901/40050/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі №813/2523/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011441413 від 07.07.2017, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 710810,00 грн., з яких 568648,00грн. за основним платежем та 142162,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суди встановили, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт перевірки № 820/13-01-14-13/31362392 від 23.06.2017, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ в розмірі 568648,00 грн., завищення суми від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, на 27578,00 грн. та завищення суми від`ємного значення з ПДВ на 282023,00грн., в тому числі по періодах: березень 2016 на 4375,00грн., квітень 2016 на 4375,00грн., травень 2016 на 14275,00грн., червень 2016 на 64204,00грн., серпень 2016 на 140830,00грн., вересень 2016 на 53670,00грн., жовтень 2016 на 49,00грн., листопад 2016 на 49,00грн., грудень 2016 на 49,00грн., січень 2017 на 49,00грн., лютий 2017 на 49,00грн., березень 2017 на 49,00 грн.
У акті перевірки відповідач дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Галелектрод" без їх належного документального підтвердження, зокрема, неподання до перевірки звітних матеріалів, що підтверджують проведення маркетингових досліджень; у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не наведено детальної інформації щодо фактичної кількості та суті наданих послуг, що унеможливлює встановлення змісту та обсягу господарських операцій. Крім того завищення податкового кредиту з ПДВ відбулося внаслідок подвійного включення податкової накладної, отриманої від ТОВ "Фірма КААПРІ" на суму 4375,00грн., та податкової накладної, отриманої від ТОВ "Гриффонд" на суму 9900,00грн.
На підставі акту перевірки прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Товариство не погодилось із рішенням відповідача з огляду на безпідставність висновків акту перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з наявності у позивача всіх необхідних первинних документів, які підтверджують реальність операцій між Товариством та його контрагентом (ТОВ "Галелектрод"), й останні були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, а відтак позивач мав право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатами таких операцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог .
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами у контексті специфіки спірних маркетингових послуг; подані ж до перевірки документи не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції (відсутній перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також не зазначено, в чому виражений результат наданих послуг). Посилається на залишення поза увагою судів доводів відповідача про завищення податкового кредиту також і в результаті подвійного включення податкових накладних, отриманих від ТОВ "Фірма КААПРІ" та ТОВ "Гриффонд".
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.