ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №620/2449/19
адміністративне провадження №К/9901/1203/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (головуючий суддя - Сорочко Є. О., судді: Єгорова Н. М., Федотов І. В.) у справі №620/2449/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області), про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-13293-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок) в сумі 21030, 90 грн.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець 29 червня 2005 року та перебувала на спрощеній системі оподаткування, однак з 2006 року вона не подає податкової та іншої звітності, оскільки не здійснює підприємницьку діяльність. Зазначає, що з 2013 року перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг", яке і сплачувало внесок з заробітної плати позивача. Також вказує, що відповідачем порушено строки обчислення боргу по сплаті єдиного внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, що призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 26 вересня 2019 року позов задовольнив, визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13293-17 від 14 травня 2019 року в сумі 21030,90 грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Позивач з 29 червня 2005 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 14 липня 2005 року взята на облік як платник податків. Стан платника податків - припинено, але не знято з обліку (а. с. 29). Припинення особи, яка займається незалежною професійною діяльністю відбулося 7 серпня 2019 року.
Згідно з довідкою ТОВ "Чернігівторг" № 169 від 17 вересня 2019 року позивач працює в ТОВ "Чернігівторг" за основним місцем роботи з 30 жовтня 2013 року (наказ № 168-К від 30 жовтня 2013 року) по час розгляду справи судом першої інстанції на посаді касира торгівельного залу. Єдиний соціальний внесок нараховувався згідно з діючим законодавством та сплачувався у встановлені законом строки (до 20 числа кожного місяця). Заборгованості зі сплаті ЄСВ ТОВ "Чернігівторг" не має (а. с.40).
ГУ ДФС у Чернігівській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13293-17 від 14 травня 2019 року на суму 21030,90 грн (а. с. 8).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період, за який ОСОБА_1 нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску (2017 - 2018 роки, перший квартал 2019 року) та винесено оскаржувану вимогу, позивач працювала в ТОВ "Чернігівторг", яке справляло за неї ЄСВ.
З такими висновками не погодився апеляційний суд і в обґрунтування свого рішення послався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), який зобов`язує платника податків, в тому числі фізичну особу-підприємця, навіть при відсутності доходу визначати базу нарахування та сплачувати ЄСВ не менше мінімального розміру. При цьому, роботодавець згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону та фізична особа - підприємець згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону є самостійними суб`єктами справляння єдиного внеску. Підстави нарахування, база та розмір єдиного внеску для цих суб`єктів встановлені окремо та не ототожнюються. З огляду на це, суд дійшов висновку, що отримання позивачем заробітної плати та сплата роботодавцем у визначеному Законом порядку єдиного внеску, нарахованого на суму такої заробітної плати, не звільняє позивача від обов`язку сплачувати єдиний внесок за здійснення підприємницької діяльності, не пов`язаної із трудовою діяльністю.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вона не є платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VI, а протягом 2017-2018 років та перший квартал 2019 року (період, якого стосується спірна вимога) вона була застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального. Тому, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені обставини виключають виникнення обов`язку по сплаті єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем у періодах, коли вона фактично не здійснювала підприємницької діяльності і не отримувала дохід від такої.
ГУ ДПС у Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Позиція ГУ ДПС полягає в тому, що відповідно до Закону № 2464-VI роботодавці та фізичні особи-підприємці розглядаються як окремі платники ЄСВ. Отже, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження підприємницької діяльності незалежно від фінансового стану платника.
Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі з метою формування єдиної правозастосовчої практики.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Головне управління ДПС у Чернігівській області у відзиві на касаційну скаргу заявило клопотання про заміну сторони ГУ ДФС у Чернігівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Чернігівській області.
У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про заміну сторони у справі, замінивши відповідача Головне управління ДФС у Чернігівській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, для якого відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить з такого.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, який протягом 2017-2018 років та першому кварталі 2019 року була найманим працівником та її роботодавець сплачував за неї ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;