ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №815/5329/16
адміністративне провадження №К/9901/45754/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Танцюри К. О. від 27.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Стас Л. В., Турецької І. О., Косцової І. П. від 15.06.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - Товариство, ТОВ "Інфокс", позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 22.09.2016 №35 про накладення на ТОВ "Інфокс" стягнення у вигляді штрафу в сумі 7398,71 гривень, передбачених статтею 23 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - спірна постанова, Закон №1023-ХІІ відповідно).
2. В обґрунтуванні позову зазначалось про те, що Товариство не допускало порушень, про які іде мова у спірній постанові, а тому така, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому, позивач наголошував, що оскаржуваною постановою відповідача було накладено стягнення за порушення, які не зафіксовані в акті перевірки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано спірну постанову.
4. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на тому, що витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) засобу обліку, які є власністю споживача, до 29.01.2016 не були включені до складу тарифів на послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, встановлених для філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", відтак витрати за періодичну повірку квартирних засобів обліку води та теплової енергії покладались саме на споживачів, які, у встановлений строк, її не здійснили.
5. На підставі викладеного, суди констатували, що ТОВ "Інфокс" правомірно здійснив споживачам нарахування за надані ним послуги згідно з нормативами (нормами) водопостачання, які, однак, сплачені не були, що й зумовило обмеження водопостачання.
6. Вищевказані дії позивача, згідно з позицією судів попередніх інстанцій, вчинені ним у межах положень договору, який передбачає таку можливість виключно в разі невиконання спершу споживачем власних зобов`язань за договором, що є обґрунтованою та розумною реакцією постачальника товарів/послуг на відсутність оплати за вже отриманий товар, й це узгоджується з положенням статей 610, 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у позові.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі звернень споживачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ГУ Держспоживслужби проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ "Інфокс", за результатами якої складено акт від 25.07.2016 №13 та уточнення від 01.08.2016 до акту №13 від 25.07.2016.
9. На підставі акту перевірки від 25.07.2016 №13, ГУ Держпродспоживслужби прийнято постанову від 22.09.2016 №35 про накладення на ТОВ "Інфокс" стягнень, передбачених статтею 23 Закону №1023-ХІІ.
10. Згідно зазначеної постанови відповідачем відповідно до пунктів 7, 11, 4 частини першої статті 23 Закону №1023-ХІІ застосовано до ТОВ "Інфокс" штраф у розмірі 7398,71 гривень за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища.
11. Як випливає зі змісту спірної постанови, перевіркою встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (об`єм послуги з водопостачання та її ціну), порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища. Зокрема, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у порушення абзацу другого пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630) допущено справляння плати за особовими рахунками № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1, № НОМЕР_2 споживача ОСОБА_2 за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману споживачів, й, в порушення пункту 4 частини першої статті 4, пунктів 5, 7 частини першої статті 21, частини четвертої статті 17 Закону №1023-ХІІ, обмежує їх право на одержання необхідної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об`єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання.
12. У спірній постанові відповідача вказано й про порушення ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", як виконавцем послуг, вимог частини четвертої статті 17 Закону України від 11.02.1998 №113/98-ВР "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі - Закон №113/98-ВР, чинний станом на день виникнення спірних правовідносин), підпункту 6 пункту 29 та підпункту 4 пункту 32 Правил №630 та умов пунктів 3.2.2, 3.5.6 Договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення гарячої води від 16.03.2009 №22436/5 та від 16.05.2011 №46177/5, укладених між ТОВ "Інфокс" філією "Інфоксводоканал" та споживачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо здійснення контролю установленого міжповіркового інтервалу водомірів та право споживачів на періодичну повірку квартирних приладів обліку холодної води.
13. Окрім цього, підставою для накладення штрафу на Товариство слугувало порушення абзацу першого частини третьої статті 16 Закону України від 24.06.2004 №1875-IV "Про житлово - комунальні послуги" (далі - Закон №1875-IV, чинний станом на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 4 Закону України від 24.02.1994 №4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон №4004-XII у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), а саме - у період з 27.05.2015 позивачем допущено припинення безперебійного надання послуг водовідведення споживачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, що не відповідає вимогам нормативно - правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів, чим, всупереч пункту 3 частини першої статті 4, частини третьої статті 6, частини першої статті 14 Закону №1023-ХІІ, порушено право споживачів на безпеку продукції.
14. Зважаючи на встановлені за результатами перевірки порушення та на підставі статті 26 Закону №1023-ХІІ позивачу, як суб`єкту господарювання, надано припис до акту від 25.07.2016 №13, яким його зобов`язано: - відновити послугу з водовідведення гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та провести перерахунок розміру плати за фактично не надані послуги з водовідведення у період з 27.05.2015 до дня відновлення послуги з водовідведення, відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151 (далі - Порядок №151); - провести корегування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за нормами споживання, з урахуванням вимог частини другої пункту 10 Правил №630, а саме з урахуванням показників приладів обліку води; - привести умови договорів від 16.03.2009 №22536/5 та від 16.05.2011 №46177/5 у відповідність до Правил №630 та Типового договору, виключивши з договору несправедливі умови, зокрема друге речення пункту 3.4.5.
15. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 16.03.2009 між філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" та ОСОБА_1 було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 16.03.2009 №22436/5, згідно пунктом 3.4.5 якого обов`язок щодо повірки засобу обліку покладено на ОСОБА_1 .
16. Актом Комунального підприємства "Сервісний центр" від 22.12.2010 №213084, який підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, зафіксовано встановлення 22.12.2010 за адресою: АДРЕСА_2, засобів обліку КВ -15 №189370, КВ-15 № 032236 (для холодної води) та КВ-15 №519194, КВ-15 №565074 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у четвертому кварталі 2013 року.
17. В обумовлений строк ОСОБА_1 повірку засобу обліку не провів, у зв`язку з чим ТОВ "Інфокс" було прийнято рішення провести нарахування ОСОБА_1 за нормами водоспоживання за період з 01.02.2016 по 16.05.2016.
18. Крім того, 16.05.2011 філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" та ОСОБА_2 було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 16.05.2011 №46177/5, згідно пунктом 3.4.5 якого обов`язок щодо повірки засобу обліку покладено на ОСОБА_2 .
19. Згідно акту Комунального підприємства "Сервісний центр" від 05.10.2010 №235056, який підписано ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, зафіксовано встановлення 05.10.2010 за адресою: АДРЕСА_3, засобів обліку КВ -15 №351354, КВ-15 № 373447 (для холодної води) та КВ-15 №5356867, КВ-15 №5222029 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у четвертому кварталі 2013 року.
20. Однак, у межах вищевказаного строку ОСОБА_2 повірку засобу обліку не провів, у зв`язку із чим, з урахуванням акту Комунального підприємства "Сервісний центр" від 18.12.2006 №429061 про попередню повірку наведених засобів обліку з незмінними показниками з 2006 року по 2010 рік, позивачем було прийнято рішення провести нарахування ОСОБА_2 за нормами водоспоживання, починаючи з 01.06.2015.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
21. У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими й не відповідають фактичним обставинам справи і положенням законодавства, яким урегульовані спірні правовідносини
22. Скаржник зазначає, що суди, встановивши обставини справи, які підтверджують наявність у споживачів відповідних лічильників, не враховали вимоги абзацу другого пункту 10 Правил №630, який забороняє справляти плату за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, а отже помилково вказали на відсутність порушення Товариством вищеназваних приписів законодавства.
23. Наголошує відповідач і на тому, що відповідно до абзацу 5 пункту 15 цих же Правил, плата за послуги вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання з моменту виявлення несправності засобів обліку води і теплової енергії, однак такого у ході розгляду справи не встановлено, у зв`язку з чим, є необґрунтованим висновок судів про правомірність нарахування Товариством плати за послуги споживачам без врахування показників квартирних лічильників.
24. Касаційна скарга містить аргументи й щодо того, що чинне у період спірних правовідносин законодавство не надає право виконавцю і споживачу відмовлятися від урахування показників засобів обліку в разі порушення інтервалу повірки таких засобів, однак суди, всупереч наведеного правового регулювання, погодились із доводами Товариства про те, що нездійснення споживачами повірки лічильників води є порушенням з їх сторони своїх договірних зобов`язань і дає позивачу легітимну можливість нараховувати плату за послуги згідно з нормативами (нормами) споживання.
25. Помилковими вважає скаржник й висновки судів про те, що проведення періодичної повірки засобів обліку води покладається саме на споживачів та здійснюється за їх рахунок, оскільки це прямо суперечить положенням частини четвертої статті 17 Закону №113/98-ВР, а також вимогам підпункту 6 пункту 29 Правил №630.
26. Мотивуючи касаційну скаргу відповідач акцентував увагу, окрім іншого, й на тому, що, як вбачається з вищевикладеного, Товариство нараховувало плату за послуги з водовідведення і водопостачання з порушенням вимог законодавства й прав споживачів, а тому несплата останніми відповідних рахунків, не може бути підставою для обмеження водопостачання.
27. До того ж, у ракурсі названих у касаційній скарзі доводів, скаржник вказує, що припинення безперебійного надання споживачам комунальних послуг з водовідведення і водопостачання з указаних Товариством підстав порушує приписи пункту 2 частини першої статті 4, частини першої статті 6 Закону №1023-ХІІ, пункт 1 частини третьої статті 16, частини другої статті 21 Закону №1875-IV, пункту 3 Правил №630 та відповідні положення ЦК України про договір.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Згідно з вимогами частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.