ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №820/12103/15
адміністративне провадження №К/9901/6413/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Тітова О. М. від 25.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Ральченка І. М., Бєршова Г. Є., Русанової В. Б. від 07.07.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області (далі - реєстраційна служба), в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення реєстраційної служби від 07.09.2015 за №02.11.56/848 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (далі - спірне рішення); зобов`язати реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на 36/100 частини житлового домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованої на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.02.2010.
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, спірне рішення відповідача прийнято з порушенням вимог законодавства та прав позивача, як власника житлового домоволодіння. Позивач зазначає, що судове рішення, на підставі якого за ОСОБА_2 відповідачем здійснено реєстрацію права власності на частину житлового домоволодіння, співвласником якого він є, скасовано апеляційним судом, а тому реєстрація за вказаною особою речового права підлягає скасуванню. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно відмовив йому задоволенні заяви про зняття вищевказаної реєстрації права власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 замінено відповідача у цій справі - Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції Харківської області його правонаступником - Міністерством юстиції України та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Центр надання адміністративних послуг Харківської районної держаної адміністрації.
4. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звернення ОСОБА_1 до суду обумовлене захистом його цивільного права (переважного права співвласника на купівлю частини домоволодіння), проте зазначене право не може бути захищене у спосіб, обраний позивачем, оскільки зміст запису у реєстрі прав на нерухоме майно щодо власника частки домоволодіння, яке не належить позивачу, жодним чином не зачіпає його прав та інтересів та відповідно його скасування не призведе до їх захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.02.2010 у справі №2-3612/2010 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано дійсним договір купівлі-продажу, а також визнано за вказаною особою право власності на 36/100 частин житлового домоволодіння, зобов`язано КП "ХМБТГ зареєструвати рішення суду.
8. На підставі зазначеного рішення районного суду було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .
9. Водночас, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.12.2014 була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1, скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.02.2010 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. З вказаних вище підстав позивач 26.08.2015 подав заяву про зняття з реєстрації права власності в 36/100 частинах за ОСОБА_2 згідно Витягу з Реєстру на 04.03.2010 на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з двох житлових будинків літ. "А-1" та літ. "Б-1".
11. За результатами розгляду зазначеної заяви реєстраційною службою надано відповідь від 07.09.2015 за №02.11.56/848 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
12. Незгода з таким рішенням реєстраційної служби слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанції не з`ясовані усі обставини справи, в тому числі стосовно наявності підстав для скасування державної реєстрації речових прав, зареєстрованих за ОСОБА_2, у зв`язку з чим викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки є передчасними.
14. Скаржник наполягає на тому, що реєстрація права власності на підставі судового рішення, яке скасоване в апеляційному порядку, суперечить вимогам закону, однак це не враховано судами під час вирішення цього спору.
15. Правом на подання заперечень на касаційну скаргу учасники справи не скористались.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Вирішуючи це спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
17. Разом з тим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
18. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
19. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у наведеній вище редакції).
20. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
21. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.