У Х В А Л А
01 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 711/6287/18
Провадження № 14-51зц20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Лященко Н.П.
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2019 року та ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, визнано протиправним та скасовано наказ ПФУ від 29 березня 2017 року №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року. Стягнуто зі Звенигородського об`єднаного управління ПФУ Черкаської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90 тис. 630 грн без урахування обов`язкових податків та зборів. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій голови правління ПФУ Зарудного О.Б., пов`язаних із виданням і підписанням пункту 4 наказу ПФУ від 29 березня 2017 року № 213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області", відмовлено.
Внаслідок протиправних дій відповідачів, які полягали у незаконному звільненні ОСОБА_1, йому було завдано майнової шкоди у вигляді зайвих витрат на пальне при перевезені його дружини з робити й на роботу на власному авто на загальну суму 74 тис. 857 грн 90 коп., які позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь.
11 лютого 2019 року ОСОБА_1 заявив відвід головуючому судді суду першої інстанції.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про відвід головуючому судді, яка була конкретизована 02 квітня 2019 року в системі "Електронний суд".
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2019 року у задоволенні заявленого відводу судді відмовлено.
Ухвалами Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого та 8 квітня 2019 року з тих підстав, що оскаржувані ухвали не підлягають перегляду судом апеляційної інстанції, оскільки право на їх оскарження не передбачено частиною першою статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просив скасувати ухвали Черкаського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосуванням та порушення апеляційним судом норм процесуального права.
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в якій просив скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 10 грудня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки за змістом положень пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених цією ж нормою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 12 грудня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Черкаського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року з підстав, визначених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Заяву ОСОБА_1 від 26 січня 2020 року, підписану кваліфікованим електронним підписом, у якій порушується питання про скасування ухвал Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2019 року та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року і направлення справи до Касаційного цивільного суду для продовження розгляду, передано судді-доповідачу 27 березня 2020 року.
Одночасно ОСОБА_1 просить Верховний Суд після винесення рішення у справі звернутись до Конституційного Суду України для вирішення питання про внесення подання щодо конституційності Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" в частині обмеження права на касаційне оскарження судових рішень та Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" в частині внесення змін до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на приписи статті 22 Конституції України та статті 10 ЦПК України.