Постанова
іменем України
1 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 202/7532/18
провадження № 51-6398 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого
2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 жовтня 2019 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040660001607, щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпра, жителя цього ж АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
19 грудня 2018 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України
(далі - КК) на підставі ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого
2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення призначеного покарання покаранням, призначеним за вироком
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня
2018 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4815 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 2500 грн - моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 7 жовтня 2019 року залишив вирок щодо ОСОБА_2 без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 1 жовтня 2018 року близько 15:00, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, шляхом підбору ключа проникнув до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав ноутбук марки "Dell Latitude Е6320", завдавши потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 4815 грн.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть її скарги зводиться до доводів про те, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості. Також потерпіла зазначає про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову і питання щодо речових доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, в якій не оспорюються висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за
Відповідно до вимог закону покарання є заходом примусу, значення якого для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й справедливістю, проявом якої є домірність.