Постанова
Іменем України
03 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 347/970/17
провадження № 61-41666св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Косівська міська рада Івано-Франківської області, приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Григорчук Людмили Вікторівни,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Максюти І. О., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Косівської міської ради Івано-Франківської області, приватного нотаріуса Косівського нотаріального округу Григорчук Л. В., треті особи: ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що його батьки: ОСОБА_5 та
ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу уклали договір співзабудовників та після закінчення будівництва поділили будинок на
АДРЕСА_1 , по 1/2 його частині кожному.
Вказував, що після розлучення батьків ОСОБА_1 залишився проживати разом з матір`ю у належній їй частині спірного будинку. Після смерті
ОСОБА_5 прийняв спадщину, зокрема і на 1/2 частину будинку на
АДРЕСА_1 .
Разом з тим, ОСОБА_2 з порушенням вимог закону здійснив самочинне будівництво за вищевказаною адресою. Крім того, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області прийнято рішення від 21 квітня 2015 року, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок на АДРЕСА_1 на збільшену ним частку (69/100) у спільній частковій власності. У такому ж співвідношенні, за ОСОБА_2 зареєстровано і земельну ділянку, яка знаходиться під спірним будинком.
Зазначав, що така реєстрація права власності на майно за ОСОБА_2 зменшує розмір земельної ділянки призначеної для будівництва та обслуговування належної йому 1/2 частини житлового будинок на
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 03 липня 2015 року подарував ОСОБА_3 житловий будинок на АДРЕСА_1 , проте цей правочин також порушує права позивача, оскільки за ним відчужено весь будинок, а не належна дарувальнику частка спірного майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати протиправними та скасувати: рішення Реєстраційної служби Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року, а також договір дарування від 03 липня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області
від 13 квітня 2018 року (в складі судді Гордія В. І.) позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 21 квітня 2015 року про реєстрацію права власності на будинок на АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після присвоєння належної ОСОБА_2 частини будинку нової адреси ( АДРЕСА_1 ) його частка у спірному майні збільшилася та становили 62/100 частин. Разом з тим, виділу у натурі частки із майна, ні поділу будинку в натурі на АДРЕСА_1 між співвласниками фактично не було, а договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про поділ будинку укладений без дотримання вимог закону, тому присвоєння нового номеру частині житлового будинку не може бути підставою для зміни частки
ОСОБА_2 з 1/2 частини на одне ціле.
Разом з тим, сторони договору дарування не є відповідачами у цій справі, тому у задоволенні вимоги про скасування вказаного правочину необхідно відмовити, оскільки внаслідок задоволення цієї вимоги можуть бути порушені права та інтереси зазначених осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня
2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним дій реєстратора Державного реєстру речових прав не нерухоме майно реєстраційної служби Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області та скасування рішення від 21 квітня
2015 року про реєстрацію права власності на будинок, що розташований на АДРЕСА_1, на ім`я
ОСОБА_2 , ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію саме належної ОСОБА_2 частини будинку, якій присвоєно нову адресу, а не на всього будинку на АДРЕСА_1 .
Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами зменшення його частки земельної ділянки, яка знаходиться під спірним будинком. Також у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_5 та
ОСОБА_2 проводили поділ чи визначили порядок користування вищевказаною земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у державного реєстратора були відсутні документи, необхідні для здійснення державної реєстрації на законних підставах, зокрема, правовстановлюючий документ щодо поділу майна або належним чином оформлена згода співвласників на розподіл часток у спільній власності.
Разом з тим, ОСОБА_2 у період з 1988 року до 2009 року були здійснені перебудування спірного житлового будинку та добудови до нього, які є самочинними, спірний будинок не може бути предметом поділу, проте апеляційний суд вказаним обставинам не дав належної правової оцінки.
Внаслідок реєстрації за ОСОБА_2 права власності на будинок на АДРЕСА_1 порушено законні права та інтереси позивача.
Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та доводів апеляційної скарги, не дослідив подані позивачем докази, тому скасував законне рішення суду першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що апеляційний суд розглянув справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а також прийняв законну та справедливу постанову, підстави для її скасування відсутні. Права позивача не порушені внаслідок реєстрації за ОСОБА_2 належної йому частини спірного будинку.
Косівська міська рада Івано-Франківської області подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що ОСОБА_2 здійснено перебудову належної йому частини будинку та відповідні добудови з дозволу органу місцевого самоврядування, а тому реєстрація на ним права власності на це майно не порушує прав та інтересів позивача. Частка ОСОБА_1, яку він успадкував після смерті матері, залишилася незмінною. Нова адреса присвоєна саме належній ОСОБА_2 частині спірного будинку, тому дії державного реєстратора не порушують прав та інтересів позивача.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
05 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 березня 1969 року між Косівською міською радою Івано-Франківської області, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для забудови індивідуального житлового будинку, відповідно до умов якого останнім надано земельну ділянку площею 600 кв. м на
АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
Після побудови ОСОБА_2 і ОСОБА_5 будинку за вказаною адресою, 27 липня 1977 року та 28 липня 1977 року в Коломийській філії Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (за кожним окремо) на половину спірного будинку.