Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 740/213/18-ц
провадження № 61-41603св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - дочірнє підприємство "Чернігівнафтогазгеологія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року в складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
дочірнього підприємства "Чернігівнафтогазгеологія" (далі - ДП "Чернігівнафтогазгеологія") про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що він до 02 березня 2016 року перебував у трудових відносинах з Ніжинською нафтогазорозвідувальною експедицією по випробуванню свердловини ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія". При звільненні йому не було виплачено кошти польового забезпечення в розмірі 6570 грн, які відповідач виплатив йому після звернення до суду із позовною заявою 22 лютого 2018 року. Вважав, що затримка з розрахунку при звільненні виникла з вини роботодавця, а тому йому повинна бути виплачена середня заробітна плата за час затримки розрахунку в розмірі 59 968,14 грн за період з 02 березня 2016 року по 16 січня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ДП "Чернігівнафтогазгеологія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 березня 2016 року по 16 січня 2018 року в сумі 59 968,14 грн.
Допущено до негайного виконання рішення про стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні працівнику не були виплачені усі суми, а тому є підстави для застосування статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин та задоволення позовних вимог. Враховуючи вимоги статті 233 КЗпП України суд не знайшов підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не виплатив ОСОБА_1 при звільненні заборгованість по польовому забезпеченню, яке не входить до фонду оплати праці та те, що позивачу стало відомо про порушення свого права у травні 2017 року з довідки № 38 про наявність заборгованості, яка була додана позивачем до позовної заяви, вважав, що позивач пропустив строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він звернувся у січні 2018 року, що узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1638цс17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом під час розгляду не враховано рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України і яке було враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування строку позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що наказом ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" Ніжинська НГРЕВС від 02 березня 2016 року № 33-к ОСОБА_1, помічника бурильника капітального ремонту свердловини 5 розряду бурової бригади капітального ремонту свердловин, звільнено 02 березня 2016 року за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Сума нарахованої та невиплаченої надбавки по польовому забезпеченню з квітня по грудень 2016 року становила 6570,00 грн., що підтверджується довідкою від 10 травня 2017 року № 38.
Згідно з платіжним дорученням від 22 лютого 2018 року № 43 заборгованість по польовому забезпеченню ОСОБА_1 виплачена 22 лютого 2018 року.
У відзиві на позовну заяву ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" вказувало на пропуск позивачем строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.