Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 381/1991/17-ц
провадження № 61-35477св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року у складі судді Осаулової Н. А. та постанову апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року у складі суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - селянське фермерське господарство "Родина",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист ділової репутації.
Зазначав, що він є керівником селянського фермерського господарства "Родина" (далі - СФГ "Родина"). Відповідачі поширили щодо нього недостовірну інформацію та надумані та недостовірні відомості, які полягають в направлені колективного звернення, а згодом і додаткових пояснень до нього на ім`я Депутата Київської обласної ради Киреєвої В. С . У цьому зверненні вказані завідомо неправдиві відомості, що підлягають спростуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі, звернувшись з колективним зверненням (листом) до депутата Київської обласної ради, реалізували своє конституційне право, передбачене статтею 40 Конституції України, а посилання позивача на те, що відповідачі поширили недостовірну та негативну інформацію, є безпідставними та позивач не надав належних та допустимих доказів, що уся поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача або завдала шкоди його особистим немайновим благам.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку, що відповідачі, звернувшись з колективним зверненням (листом) до депутата Київської обласної ради Киреєвої В. С., реалізували своє конституційне право, передбачене статтею 40 Конституції України. Посилання позивача про те, що відповідачі поширили недостовірну та негативну інформацію у колективному зверненні до депутата Київської обласної ради Киреєвої В. С. та у додаткових поясненнях на її ім`я, а саме, що: "позивач - керівник СФГ "Родина" ОСОБА_1 12 років незаконно (без договору) користується земельними ділянками 10 га, не сплачує земельний податок. А також здає в оренду частину земельної ділянки з нерухомим майном, отримуючи за це прибуток, на який також не сплачує податок"; "про те, що в 2006 році з метою заволодіння нерухомим майном КПС "Прогрес" керівник СФГ "Родина" ОСОБА_1 колишній чоловік голови КСП "Прогрес" придумав план, як стати власником його майна" та "про те, що в користуванні СФГ "Родина" в особі ОСОБА_1 фактично перебуває 12 років понад 350 га землі (згідно кадастрової карти-схеми полів). При цьому, згідно листа Головного управління ДФС у Київській області № 6/4/10-36-15-04-23 від 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 звітує тільки за 149,81 га" є безпідставними, оскільки зазначене вказує на те, що дана інформація є оцінкою дій, дане висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження про порушення відповідачами законодавства чи моральних принципів, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями, вона є оціночним судженням, яке за таких обставин не може вважатися таким, що позбавлено будь-якого обґрунтування. Дана інформація не є негативною і не підлягає спростуванню. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що уся поширена відповідачами у викладеному ними листі інформація, порушує особисті немайнові права позивача або завдала шкоди його особистим немайновим благам або перешкоджає займатись будь-якою діяльністю чи стало наслідком звільнення позивача із займаної посади, а оціночні судження спростуванню не підлягають. Доводи позивача стосовно того, що інформація, яку поширили відповідачі, була доведена відповідачами до відома багатьох осіб, є безпідставними, оскільки лист відповідачів має конкретного адресата - депутата Київської обласної ради Киреєву В. С. Таким чином, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено наявність юридичного складу правопорушення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що інформаціяу колективному зверненні до депутата Київської обласної ради Киреєвої В. С. та у додаткових поясненнях на її ім`я, а саме, що: "позивач - керівник СФГ "Родина" ОСОБА_1 12 років незаконно (без договору) користується земельними ділянками 10 га, не сплачує земельний податок. А також здає в оренду частину земельної ділянки з нерухомим майном, отримуючи за це прибуток, на який також не сплачує податок"; "про те, що в 2006 році з метою заволодіння нерухомим майном КПС "Прогрес" керівник СФГ "Родина" ОСОБА_1 колишній чоловік голови КСП "Прогрес" придумав план, як стати власником його майна" та "про те, що в користуванні СФГ "Родина" в особі ОСОБА_1 фактично перебуває 12 років понад 350 га землі (згідно кадастрової карти-схеми полів). При цьому, згідно листа Головного управління ДФС у Київській області № 6/4/10-36-15-04-23 від 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 звітує тільки за 149,81 га" є недостовірною, поширена з метою принизити його ділову репутацію як керівника СФГ "Родина". Наведена інформація містить недостовірні дані, а не оціночні судження, нічим не підтверджена та підлягає спростуванню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - звернувся до суду із заявою до Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, на взяли до уваги правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальї справ у своїй ухвалі від 12 червня 2013 року у справі № 6-829св13. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначенні статтями 403, 404 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду має містити обґрунтування необхідності про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аналіз змісту клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у цій справі. Особою, яка звернулася із клопотанням, не наведено у чому саме полягає необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у цій справі, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання.