Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 638/17330/16-ц
провадження № 61-43636св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2018 року у складі суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_3,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила: визнати спільним боргом колишнього подружжя позичені кошти за договором позики від 16 січня 2011 року, який був укладений між нею та ОСОБА_3 на суму 100 тис. доларів США; встановити факт повернення нею ОСОБА_3 боргу у сумі 100 тис. доларів США після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 ; стягнути із ОСОБА_1 на її користь у порядку зворотної вимоги (регресу) Ѕ боргового зобов`язання за договором позики у сумі 50 тис. доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 11 листопада 2005 року по 13 жовтня 2014 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 16 січня 2011 року, тобто під час перебування у шлюбі, вона уклала договір позики з ОСОБА_3 на суму 750 тис. грн, що еквівалентно 100 тис. доларів США для придбання квартири. Договір позики оформлено розпискою. На отримані в борг кошти вона згідно з договору купівлі-продажу від 22 лютого 2011 року придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір позики укладено за погодженням із ОСОБА_1, на укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 надавав нотаріально посвідчену згоду. Таким чином, грошові кошти, які були отримані за договором позики, витрачені на придбання квартири в інтересах сім`ї.
13 жовтня 2014 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова шлюб між ними розірвано. Починаючи з 13 жовтня 2014 року вона почала повертати борг ОСОБА_3 в доларах США, повернула частину боргу.17 червня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова постановлено рішення у справі № 2/638/2201/15 про задоволення позову ОСОБА_3 до неї та про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики у сумі 450 тис. грн.
16 березня 2016 року апеляційним судом Харківської області ухвалено рішення, згідно з яким у результаті розподілу майна подружжя визнано за нею та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним. Грошові кошти за договором позики вона остаточно повернула ОСОБА_3 21 жовтня 2016 року, про що була надана розписка ОСОБА_3 Загальна сума сплачених за договором позики грошових коштів складає 2 298 993 грн.
Посилаючись на те, боргове зобов`язання за договором позики є їх спільним обов`язком із ОСОБА_1 у рівних частках, просила в порядку зворотної вимоги регресу) Ѕ частину грошових коштів стягнути із ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд вирішив: визнати спільним борг колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позичені кошти за договором позики, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 січня 2011 року у розмірі 750 тис. грн, стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) Ѕ боргового зобов`язання за договором позики у сумі 375 тис. грн.
Рішення суду мотивовано тим, що кошти на придбання квартири є сумісними коштами подружжя та надавалися сумісно позивачем та відповідачем для придбання житла для потреб їх родини. При цьому всі кошти родини перебували у ОСОБА_2 та зберігалися в індивідуальному сейфі позивача. Крім того, відповідач у судовому засіданні зазначив, що які саме кошти були використані на придбання квартири - передані ним раніше позивачу для зберігання в індивідуальному сейфі чи кошти, які перебували у позивача, йому невідомо, так як доступ до сейфу позивача він не мав та всі фінансові питання родини вирішувались його дружиною.Відповідач ОСОБА_1 відношення до управління фінансами своєї родини не мав, так як за взаємною згодою виконання зазначених функцій здійснювала його дружина. Відсутність достатніх інших, крім зазначених позивачем грошових коштів, отриманих останньою внаслідок укладення договору позики, у родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час придбання квартири, підтверджується довідками про доходи сторін на час укладення угоди. Таким чином, кошти, отримані позивачем за договором позики, використані в інтересах сім`ї, при цьому погашення даного боргу було здійснено одноосібно ОСОБА_2 з власних коштів, що у судовому засіданні не заперечується ОСОБА_1, тому у сторін виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргового зобов`язання в доларах США, оскільки відповідно до дослідженого у судовому засіданні договору позики від 16 січня 2011 року грошові кошти позичались ОСОБА_2 у національній валюті України - гривні, про що зазначено у самій розписці та у письмових поясненнях ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кошти за укладеним ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1 договором позики вона одержала і використала для придбання квартири, об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, яка, після розрівання шлюбу та при розподілі майна подружжя, залишена судом в їх частковій власності з визначенням за кожним із них права на 1/2 частину квартири без реального її поділу.У подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок позичених грошових коштів квартиру, внаслідок укладення договору позики виникло також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя мало б здійснювати солідарні боржники, так як договір позики, укладений ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, створив і обов`язок для ОСОБА_1 . Таким чином, праву на спільну сумісну власність на квартиру кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього будинку.Так як після поділу майна подружжя і визначення частки у спільній сумісній власності, тобто придбаній за отримані за договором позики грошоіві кошти квартирі, ОСОБА_2 виконала зобов`язання обох співвласників набутого за позичені кошти майна, повернувши кредитору ОСОБА_3 грошові кошти повністю, тобто виконавши і зобов`язання ОСОБА_1, то саме в цій частині, тобто на 375 тис. грн, що становить Ѕ частині загальної суми позики, вона має право на отримання від ОСОБА_1 . Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність стягнення з ОСОБА_1 саме 50 тис. доларів США, а не 375 тис. грн, так як з наданих суду доказів вбачається, що позика була в національній грошовій одиниці з посиланням на еквівалент в іноземній валюті. Розрахунки між фізичними особами здійснюються в гривні. ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про непричетність до набуття у власність квартири отриманих ОСОБА_2 за договором позики у ОСОБА_3 грошових коштів та про купівлю квартири за спільні кошти. Також апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про упредженість суду при вирішенні його клопотань про витребування доказів, оскільки як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 зосередвися на поданні заяв з критичною оцінкою дій учасників справи та суду та клопотань про витребування з ДФС, ГУДМС, Головного Управління Пенсійного фонду, відділу РАГС даних про особу та про обставини, які встановлені у інших справах рішеннями, які набрали законної сили. Натомість ним так і не було надано належних та допустимих доказів щодо джерел своїх доходів, хоча для отримання та надання таких доказів суду не існувало перешкод.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та передати спарву на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у справі про поділ майна подружжя ОСОБА_2 не ставила питання щодо поділу спільного боргу, тобто його не існувало на момент проведення поділу. У самій розписці не вказано мету надання позики, відсутні докази на підтвердження використання цих коштів саме для придбання спірної квартири, подружжя мало достатньо інших коштів для придбання квартири. Крім того, квартиру придбано за 592 тис. грн, а сума позики становить 750 тис. грн. У справі про поділ майна подружжя суд встановив, що квартира придбана за кошти подружжя, і не вказано, що за рахунок позики. Він оспорює дійсність договору позики в судовому порядку.
(2) Позиція позивача
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що різницю коштів між вартістю придбаної квартири (592 тис. грн) та позикою (750 тис. грн) витрачено на ремонт житла й придбання побутової техніки. У справі про поділ майна подружжя не ставилося питання про спільний борг подружжя, відповідні докази не досліджувалися. При цьому конкретне джерело походження коштів, за які придбано квартиру, не встановлювалося. Рішення суду в іншій справі про поділ майна подружжя не позбавляє її права заявити окремо про борги подружжя.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 11 листопада 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.