Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа №523/15638/17
провадження № 61-14814св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Аліна С.С., та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Кравця Ю.І., Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він проживав разом з дружиною ОСОБА_4 з 1996 року у спірній квартирі, яка належала їм на правівласності . 31 липня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М. посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно якого позивач та його дружина ОСОБА_4 продали зазначену квартиру своїй онуці ОСОБА_2, яка є донькою їх сина - ОСОБА_7 .
Позивач вказував на те, що з сином ОСОБА_7, була домовленість про те, що між ними буде укладений договір довічного утримання та догляду. При укладанні зазначеного договору купівлі-продажу, син ОСОБА_7 показав позивачу та його дружині п.7 договору, у якому зазначено про те, що за ними зберігається право довічного проживання на зазначеній житловій площі та наполягав на скорішомупідписанні договору. Позивач ОСОБА_1 з дружиною підписали зазначений договір на ім`я ОСОБА_2, так як вони знали його кримінальне минуле та боялись суперечити.
Позивач ОСОБА_1 та його дружина є інвалідами другої групи та вони потребують сторонньої допомоги та догляду, який онучка ОСОБА_2 надавати відмовляється. В спірній квартирі речей ОСОБА_2 немає і ніколи не було. Позивач ОСОБА_1 постійно проживав і проживає по теперішній час в спірній квартирі і сплачує комунальні та інші послуги. Участі в оплаті послуг ОСОБА_2 не приймає. Окрім того, наявність у ОСОБА_1 спірного житла, як єдиного підтверджує відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна.
Враховуючи вищенаведене, з посиланням на ст.ст. 215, 216, 229, 230 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений 31липня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_9, діючих від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Гребенюк І.М. тавизнати за ОСОБА_1, право власності на зазначену квартиру.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач ОСОБА_1 не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Такожсуд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено позовну давність.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2018 року - змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на застосування строків позовної давності як зайво вказане.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строки позовної давності застосовуються лише коли позов обґрунтований, а даний позов є необґрунтованим.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2018 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2019 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Суворовського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи №523/15638/17.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що договір довічного утримання було посвідчено під виглядом договору купівлі-продажу квартири, а відповідач не виконує свої обов`язки по догляду та утриманню позивача, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу матеріали справи не містять.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках (а.с.109).
31 липня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_9, діючих від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Гребенюк І.М, реєстровий №9062 (а.с.5).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності №16027655 від 24 вересня 2007 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.4).
Відповідно до п.7 договору купівлі-продажу від 31липня 2007 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зберігається право довічного проживання в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.5, зворотній бік).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.110).
З 29 жовтня 1997 року та до часу звернення до суду ОСОБА_1 проживає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні(а.с.7).
Відповідно до письмової довідки МСЕ №036065 від 30грудня 2003 року, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково (а.с.8).
Відповідно до Пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1, ОСОБА_4 була інвалідом другої групи безстроково (а.с.9).
Відповідно до медичного висновку КУ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" від 11 квітня 2017 року, ОСОБА_1 частково не здатний до самообслуговування(а.с.10).
Відповідач змінила прізвище після реєстрації шлюбу з " ОСОБА_2" на " ОСОБА_2 " (а.с.28).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.