Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 204/7133/17
провадження № 61-14146св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Українсько-канадське Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮМК",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року у складі судді Нізік О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Українсько-канадського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮМК" про визнання права власності за набувальною давністю.
Позов обґрунтовував такими обставинами. Позивач є рідним сином ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На ім`я спадкодавця за його життя на підставі рішення, прийнятого за результатами спільного засідання адміністрації та профспілки Дніпропетровського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів,оформленого протоколом № 14 від 18 листопада 2003 року, був виданий ордер на житлове приміщення - трикімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 ). ОСОБА_1 проживав у вказаній квартирі та зареєстрований за зазначеною адресою з 12 липня 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Позивач продовжує проживати у квартирі.
Посилаючись на вказане, стверджуючи, що він відкрито володів нерухомим майном, та жодним чином не приховував факту знаходження майна в його володінні, оскільки разом з батьком та матір`ю постійно проживав у зазначеній квартирі, позивач просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суди виходили з безпідставності заявлених вимог з огляду на статус спірної квартири, в тому числі як службового житла.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність позову. Матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження права позивача на набуття права власності на нерухому майно за набувальною давністю.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, власником вказаного майна є Українсько-канадське товариство з обмеженою відповідальність та іноземними інвестиціями "ЮМК" (а. с. 22-27).
Відповідно до змісту договору № 633 від 25 грудня 2000 року Українсько-канадське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮМК" продало Дочірній компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" вказане житлове приміщення. Договір нотаріально не посвідчений (а. с. 27). Акт приймання-передачівід 25 грудня 2000 року № 633 складений 15 травня 2001 року (а. с. 28). Відповідно до акта прийому-передачі векселів від 26 квітня 2001 року Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" в погашення заборгованості передало, а Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів прийняло вексель на суму 194 592,70 грн (а. с. 29).
Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська № 153 від 22 червня 2001 року квартиру включено до списків службової житлової площі (а. с. 30).
Відповідно до виписки з протоколу №14 спільного засідання адміністрації та професійного комітету Дніпропетровського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 18 листопада 2003 року вирішено виділити ОСОБА_2 службову квартиру АДРЕСА_1 для проживання сім`ї у складі двох осіб, виключити ОСОБА_2 зі списків квартирного обліку (а. с. 32).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції 18 лютого 2010 року, актовий запис № 1321 (а. с. 19).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Чечелівським районним у м. Дніпро відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 19 липня 2017 року, актовий запис № 1443 (а. с. 21).
Згідно з довідкою про склад сім`ї Форми 1-Ж у квартирі АДРЕСА_1 з 04 березня 2010 року зареєстровані та проживають 2 людини: ОСОБА_3, 1936 року народження, з 2004 року та ОСОБА_1, 1959 року народження, з 2007 року. Склад сім`ї станом на 20 січня 2011 року не змінився (а. с. 18).
Відповідно до довідки від 13 серпня 2010 року б/н, виданої ОСОБА_3, ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 19 січня 2004 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.20).
Рішенням державного реєстратора № 17000374 від 06 листопада 2014 року Державі Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовлено у державній реєстрації прав та обтяжень на квартиру квартирі АДРЕСА_1 . Підставою відмови у вчиненні реєстраційної дії зазначено, що надані заявником документи для проведення державної реєстрації квартири не відповідають вимогам законодавства та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що посвідчують таке право. Судовими рішення встановлено правомірність такої відмови (а. с. 33, 34-37).
Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.
Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).