Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 159/483/17
провадження № 61-10185св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Кушнерук Альона Юріївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області у складі судді Панасюка С. Л. та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Данилюк В. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Кушнерук А. Ю. (далі - приватний нотаріус Кушнерук А. Ю.) про визнання правочинів недійсними.
На обґрунтовування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня з відповідачем мати - ОСОБА_3 . 22 лютого та 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Кушнерук А. Ю. заяви про прийняття спадщини за заповітом та за законом. На її думку ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатний вчинити правочини, спрямовані на прийняття спадщини, а тому просила визнати їх недійсними.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 12 квітня 2018 року № 98 ОСОБА_2 у період вчинення односторонніх правочинів 22 лютого 2016 року та 27 квітня 2016 року міг та на цей час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Позивач не надала жодних доказів на підтвердження протилежного. У сукупності з висновком експерта та встановленими обставинами справи щодо способу життя ОСОБА_2 суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи наявні копія довідки Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 14 лютого 1997 року серії МСЕ № 127046 та копія витягу із акта огляду у МСЕК Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 14 лютого 1997 року № 127046, у яких зазначено, що відповідач є особою з інвалідністю першої групи з дитинства, непрацездатний та потребує сторонньої допомоги, його діагноз - наслідки перенесеного менінгіту із значним інтелектуально-мнестичним зниженням. На думку заявника цей діагноз виключає здатність ОСОБА_2 вчиняти правочини, які є предметом спору. Висновок судово-психіатричного експерта не відповідає вимогам статті 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), є неясним і неповним. Суди не призначили додаткової експертизи, чим порушили норми процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 29 грудня 2015 року серії НОМЕР_1 (а. с. 6).
Сторони у справі є дітьми ОСОБА_3, а відповідно - спадкоємцями першої черги після її смерті.
16 лютого 2016 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Кушнерук А. Ю. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . У заяві ОСОБА_1 повідомила про ще одного спадкоємця за законом - ОСОБА_2 .
У Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) приватний нотаріус Кушнерук А. Ю. виявила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Дудою Л. В. 04 квітня 2008 року за реєстровим № 580 від імені ОСОБА_3 .
Згідно із заповітом ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.
16 лютого 2016 року приватний нотаріус Кушнерук А. Ю. повідомила ОСОБА_2 про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3
22 лютого 2016 року відповідач подав приватному нотаріусу Кушнерук А. Ю. заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, а 27 квітня 2016 року - заяву про прийняття спадщини за законом.
Зазначені заяви посвідчені приватним нотаріусом Кушнерук А. Ю., яка перевірила особу ОСОБА_2 та його дієздатність.
Суди також встановили, що ОСОБА_2 не визнаний недієздатним або обмежено дієздатним, жодних судових рішень щодо обмеження цивільної дієздатності чи визнання його недієздатним позивач не надала.
З метою повного з`ясування всіх обставин справи, суд першої інстанції ухвалою від 05 липня 2017 року призначив у справі судово-психіатричну експертизу щодо ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 12 квітня 2018 року № 98 у період вчинення односторонніх правочинів 22 лютого 2016 року та 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 виявляв, як і виявляє у цей час, ознаки психічного розладу у формі легкої розумової відсталості (внаслідок раннього менінгоенцефаліту) з помірним мовним недорозвитком без поведінкових порушень. За своїм психічним станом у період вчинення односторонніх правочинів 22 лютого 2016 року та 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 міг і на цей час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Наявний у ОСОБА_2 на цей час психічний розлад не повністю відповідає діагнозам, зазначеним у досліджених медичних картах. За своїм психічним станом на цей час ОСОБА_2 не потребує постійного стороннього догляду.