Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 554/7844/18
провадження № 61-4125св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 26 листопада 2018 року у складі судді Бугрія В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі суддів: Кузнєцової О. Ю., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка(далі - Університет) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що з 03 вересня 2001 року працював в Університеті на різних посадах. З 29 серпня 2014 року з ним періодично укладалися контракти, які розривалися у зв`язку із закінченням строків їх дії.
01 вересня 2017 року позивача прийнято на роботу на посаду доцента кафедри вищої математики та 01 лютого 2018 року переведено на посаду доцента кафедри вищої та прикладної математики.
Наказом від 28 серпня 2018 року № 607-04 позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважає цей наказ незаконним, а звільнення таким, що порушує законодавство про працю, оскільки посада, яку він обіймав, не відноситься до переліку посад, з якими може бути укладений трудовий договір у формі контракту. Укладений з ним трудовий договір є безстроковий і він не може бути звільнений за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Умови укладеного з ним трудового договору, не містять посилань на те, що унеможливлює укладення з позивачем трудового договору на невизначений строк. Трудовий договір з ним неодноразово переукладався, тому є продовжений на невизначений строк.
У зв`язку зі звільненням позивач позбавлений засобів до існування, не має можливості утримувати свою сім`ю, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку інших видів доходів, що завдає позивачу моральну шкоду.
Просив визнати недійсним та скасувати наказ від 28 серпня 2018 року № 607-04, поновити його на посаді доцента Університету, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 26 листопада 2018 року в позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 39-1 КЗпП України не всі строкові трудові договори при переукладанні набувають безстроковий характер. Позивач за власним волевиявленням уклав з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії, написавши про це відповідну заяву від 26 січня 2018 року, в якій просив визначити строк закінчення трудового договору подією проведення конкурсного заміщення посади у 2017/2018 навчальному році до 31 серпня 2018 року.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач усвідомлював наслідки закінчення строкового трудового договору, не скористався своїм правом на оскарження наказу, яким встановлено строк трудового договору.
Зважаючи на те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 від 28 серпня 2018 року № 607-04 є законним, про припинення трудових відносин із ним у зв`язку із закінченням дії контракту його повідомлено завчасно та з наказом про звільнення він належно ознайомлений 29 серпня 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача у зв`язку із закінченням дії контракту проведено відповідно до норм законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку, що строк дії трудового договору між сторонами сплив 31 серпня 2018 року, позивач правомірно звільнений із займаної посади. Законодавство не пов`язує припинення строкового трудового договору з доведенням роботодавцем неможливості продовження трудових відносин. Контракти від 29 серпня 2014 року та від 31 серпня 2016 року, на які посилається позивач, припинили свою дію 31 серпня 2016 року та 31 серпня 2017 року відповідно. Таким чином, вони не мають правового значення щодо правомірності звільнення позивача. Надалі контракти між сторонами не укладалися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 26 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, за виключенням позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
29 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.
Суди неповно з`ясували всі обставини справи, не застосували до спірних правовідносин статті 9, 39-1 КЗпП України.
Суди неправильно встановили, що трудові відносини між позивачем і відповідачем виникли з 29 серпня 2014 року. Фактично трудові відносини між сторонами виникли з 03 вересня 2001 року, що вбачається із копії трудової книжки позивача. Надалі трудовий договір між позивачем та відповідачем неодноразово переукладався.
Суди дійшли неправильного висновку про застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 21 КЗпП України, згідно з якими сфера застосування контракту визначається законами України.
Законом України "Про вищу освіту" визначено виключний перелік посад, які передбачають укладення контракту з особами, які їх обіймають. Посада позивача до вказаного переліку не входить, тому за своєю правовою природою укладені з ним контракти за своїм змістом є трудовими договорами, що укладені в письмовій формі.
Суди не застосували статю 9 КЗпП України встановлено, відповідно до якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Аргументи інших учасників справи
07 травня 2019 року Університет в особі адвоката Урбанського М. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені законні й обґрунтовані рішення. Касаційна скарга повністю відтворює тексти позовної заяви та апеляційної скарги, не містить жодних додаткових нормативно-правових обґрунтувань чи посилань на інші докази.
Доводи касаційної скарги, що посада позивача не входить до переліку посад, з якими можуть бути укладені контракти згідно з Законом України "Про освіту", спростовуються постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", в якій визначено перелік посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації, якого віднесена посада, на якій перебував позивач на момент до звільнення.
Норма статті 21 КЗпП України, яка передбачає встановлення сторонами прав, обов`язків, відповідальності та строку контракту, є спеціальною порівняно із загальною нормою статті 9 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що29 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Університетом в особі ректора Онищенка В. О. укладено контракт № 278 з науково-педагогічним працівником.
31 серпня 2016 року між сторонами укладено контракт № 856 з науково-педагогічним працівником, відповідно до умов якого працівник призначається на посаду доцента кафедри вищої математики на термін з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2017 року.
18 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я ректора Університету Онищенка В. О., просив прийняти його на посаду доцента кафедри вищої математики за строковим трудовим договором до обрання за конкурсом з 01 вересня 2017 року до 31 серпня 2018 року.
Наказом першого проректора - проректора з науково-педагогічної роботи, д.т.н., доцента ОСОБА_3 "Про кадрові питання" від 29 серпня 2017 року №505-04 прийнято кандидата фізико-математичних наук ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри вищої математики за строковим трудовим договором з 01 вересня 2017 року до проведення конкурсного заміщення посади у 2017/2018 навчальному році до 31 серпня 2018 року. Підставою для видачі цього наказу зазначено заяву ОСОБА_1, довідку про педагогічний стаж, подання завідувача кафедри ОСОБА_4
26 січня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я ректора Університету Онищенка В. О., у якій просив перевести його на посаду доцента кафедри вищої та прикладної математики з 01 лютого 2018 року за строковим трудовим договором до проведення конкурсного заміщення на посаду у 2017/2018 навчальному році до 31 серпня 2018 року.