Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 539/1988/17
провадження № 61-8366св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 11 серпня 2015 року звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради із заявою про призначення допомоги малозабезпеченим сім`ям відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям". Заявниця під підпис ознайомлена, що наведені нею відомості про доходи та майно будуть перевірені, відповідно до законодавства України.
ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу у період з 01 серпня 2015 року до 31 січня 2016 року включно, місячний розмір якої у вказаний період становить 2 682,29 грн. Після перевірки інформації, вказаної відповідачем у декларації про доходи та майновий стан, встановлено, що вона подала неповну інформацію, а саме приховала інформацію, що є власником легкового автомобіля марки ВАЗ 111830 ЗНГ, 2008 року випуску, вартістю 45 000,00 грн, зареєстрованого на її ім`я 16 липня 2015 року, тобто до моменту подання заяви про призначення допомоги малозабезпеченим сім`ям. Відповідно до пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 24 лютого 2003 року № 250 з наступними змінами і доповненнями (надалі - Порядок) соціальна допомога не призначається у разі, коли особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю транспортного засобу (механізму) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї, в цьому випадку 37 900,00 грн. Станом на 02 серпня 2017 року заборгованість відповідача з повернення соціальної допомоги становить 7 804,23 грн з урахуванням стягнутих сум.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь надміру виплачені кошти державної допомоги в розмірі 7 804,23 грн, перерахувавши їх на рахунок позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї в розмірі 7 804,23 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при призначенні допомоги малозабезпеченим сім`ям надала недостовірну інформацію про майновий стан її сім`ї, а саме не подала інформацію про придбання транспортного засобу, вартість якого перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї, тому відповідачу безпідставно призначена соціальна допомога як малозабезпеченій сім`ї. Факт купівлі 16 липня 2015 року відповідачем автомобіля ВАЗ 111830 ЗНГ вартістю 45 000 грн, що підтверджується довідкою-рахунком, під час розгляду справи в суді не спростовано, правочин купівлі-продажу автомобіля фіктивним не визнаний, відповідач є його власником.
Застосувавши до правовідносин між сторонами статтю 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (далі - Закон), пункт 28 Порядку суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши у справі помилкових висновків.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у діях відповідача відсутнє приховування або навмисне подання недостовірних даних про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, оскільки ОСОБА_1 на час укладення договору купівлі-продажу автомобіля 26 червня 2015 року на праві спільної сумісної власності належала 1/2 його частини вартістю 22 500,00 грн, а набута нею у власність ще 1/2частина цього ж автомобіля вартістю 22 500,00 грн не перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї, тобто 37 900,00 грн.
З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року, просило скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
15 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга з урахуванням доповнень мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права.
Суд апеляційної інстанції підтверджуючи факт належності ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу1/2 частини автомобіля вартістю 22 500,00 грн, не надав належної правової оцінки тому факту, що відповідач жодного разу не вказала у декларації відомості про наявність у неї у володінні чи користуванні автомобіля.
Згідно з актом прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин від 26 червня 2015 року № 646771 автомобіль марки ВАЗ 111830 ЗНГ переданий власником ОСОБА_2 до філії "Лубенська" ТОВ "ТОРГ ТРАНС" на підставі дилерського договору № 646771 від 26 червня 2015 року та згідно з угодою від 26 червня 2015 року № 646771 ОСОБА_1 . Придбала у філії "Лубенська" ТОВ "ТОРГ ТРАНС" цей автомобіль вартістю 45 000,00 грн, а не 22 500,00 грн
На час заповнення декларації ОСОБА_1 була власником 1/2 частини автомобіля вартістю 22 500,00 грн, проте не вкзала про наявність у неї автомобіля.
Аргументи інших учасників справи
У березні 2018 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відзив аргументований тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права та не порушенням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.