ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2020року
м. Київ
справа № 753/20985/17
провадження № 51-248км19
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Судуу складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Голубицького С. С., Стороженка С. О.,
за участю
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
захисника Вотінцева Є. Г.,
засудженого ОСОБА_1,
його законного представника ОСОБА_2,
прокурора Дегтярук О. К.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Вотінцева Є. Г. в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва ( АДРЕСА_3 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі статей 75, 104 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у закінченому замаху на крадіжку, вчиненому за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, 21 вересня 2017 року о 20:15 у магазині на вул. Петра Григоренка, 18 у м. Києві ОСОБА_1 узяв належний ТОВ "Новус-Україна" товар - пляшку джину "Beefeater" вартістю 495,20 грн та сховав її до свого рюкзака. Надалі він, розрахувавшись за товар, який був у нього в руках, і не сплативши за пляшку джину, направився до виходу з магазину. Проте його було викрито та зупинено працівниками охорони, у зв`язку з чим засуджений не зміг довести злочину до кінця.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, якаїх подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згадані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що місцевий суд не дотримався вимог ст. 91 КПК, а його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на недопустимих доказах, які не отримали належної правової оцінки. На думку сторони захисту, огляд місця події від 21 вересня 2017 року проведено з порушенням вимог указаного Кодексу, при цьому всупереч ст. 208 КПК не було складено протоколу затримання неповнолітнього. За твердженням захисника, суд безпосередньо не дослідив відеозапису з камер спостереження торгової зали магазину та протоколу перегляду цього запису, а тому неправомірно послався на них у вироку. Крім того, скаржник ставить під сумнів факт наявності в магазині станом на 21 вересня 2017 року предмета крадіжки та його вартість. Також зазначає, що представлену в справі довідку про вартість джину слідчий отримав до внесення відомостей до ЄРДР. Указує на відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове засідання від 28 листопада 2018 року, і вважає це істотним порушенням кримінального процесуального закону. Водночас, заперечуючи доведеність винуватості засудженого у вчиненні замаху на крадіжку, захисник наголошує на тому, що суд не врахував і не спростував показань обвинуваченого про відсутність умислу на крадіжку, адже той, узявши пляшку, потім лише забувся розрахуватися за цей товар. На переконання сторони захисту, апеляційний суд здійснив формально процедуру перегляду, не усунув допущених порушень й ухвалив рішення, яке не відповідає ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно зч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд)перевіряє правильність застосування судами нижчихінстанцій норм права, правової оцінки обставин і не уповноваженийдосліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У силу приписів ст. 438 вказаного Кодексу Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, апри формуванні своєї позиції виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі, серед іншого, заперечується правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Натомість, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні замаху на злочин проти власності було зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які належать до предмета доказування, підтверджених зібраними у справі й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу доказами.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні представника потерпілого Мірошниченка О. П., свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ; даних, що містяться у протоколах прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, огляду місця події та товарного чека, у довідці-вартості товару, у постанові про визнання згаданого чека, пляшки джину "Beefeater" та DVD-диску речовими доказами, з урахуванням також відомостей, відображених у протоколі перегляду відеозапису з камер спостереження торгової зали магазину,зміст яких докладно наведено у вироку.
Крім того, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції з`ясував позицію ОСОБА_1 щодо пред`явленого обвинувачення, котрий, будучи допитаним за участю захисника, законного представника та представника служби у справах дітей, не заперечував фактів узяття ним у торговому залі пляшки з напоєм, покладення її до свого рюкзака, несплату коштів за цей товар й виявлення таких дій охоронцями, які його зупинили, викликали матір та поліцію. Не оспорював обвинувачений і правильності зазначених у протоколі огляду місця подій даних щодо фактично наявних у нього коштів у сумі 21,40 грн та пляшки джину "Beefeater", вартості якої він не сплатив. При цьому ОСОБА_1, не визнавши своєї провини, наполягав на тому, що забув заплатити за напій.
Усупереч доводам захисника в касаційній скарзі таку версію засудженого суд ретельно перевірив і вмотивовано спростував у вироку.
У силу ст. 84 КПК показання обвинуваченого, представника потерпілого, свідків, речові докази та документи є процесуальними джерелами доказів. У ситуації в цьому провадженні, як видно з його матеріалів, відеозапис із камер спостереження торгової зали, протокол його перегляду та протокол огляду місця події не мають вирішального значення, адже сам ОСОБА_1 у судовому засіданні у присутності своєї матері ОСОБА_2, за участю захисника та представника служби у справах дітей дав конкретні показання про обставини, за яких він узяв належний ТОВ "Новус-Україна" товар і не здійснив оплати.