ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 591/2221/19
провадження № 51-4503км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1
на вирок Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200440000464 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Бурині Сумської області, жителя
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та
з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
12 лютого 2019 року приблизно о 22 годині, перебуваючи біля будинку № 20 на вул. Харківській у м. Сумах, здійснив напад на ОСОБА_2, із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя і здоров`я потерпілої, а саме: погрожуючи предметом, зовні схожим на ніж, який приставив
до тулуба потерпілої ззаду, відвів її у двір будинку АДРЕСА_1 ,
де завдав одного удару кулаком у праву частину обличчя, від чого
ОСОБА_3 впала на землю. Потім ОСОБА_1 взяв потерпілу за голову та вдарив головою об землю, чим завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень. Після цього заволодів сумкою потерпілої, де містилися мобільний телефон "XIAOMI Redmi 6A" із сім картою вартістю 2665 грн, грошові кошти
в сумі 100 грн та інше майно, яке матеріальної цінності для потерпілої не становить, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму
2765 грн. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Полтавський апеляційний суд вироком від 11 грудня 2019 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК скасував та призначив йому покарання за
ч. 1 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалено взяти ОСОБА_1 під варту та обчислювати початок строку відбування покарання з моменту затримання.
Ухвалено зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання період перебування під вартою з 13 лютого по 10 квітня 2019 року.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що вирок апеляційного суду належним чином не обґрунтований та не вмотивований, оскільки не наведено підстав, чому саме виправлення засудженого без реального відбування покарання є неможливим. Крім того, вважає, що у суду апеляційної інстанції було достатньо підстав для призначення йому покарання
із застосуванням ст. 75 КК, як це було зроблено судом першої інстанції. На думку засудженого, під час призначення йому покарання апеляційний суд належним чином не врахував ряду пом`якшуючих покарання обставин
і при цьому суд не був обмежений доводами, викладеними в апеляційній скарзі і мав право застосувати до нього положення ст. 69 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Єременко М. В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді та доводи прокурора Єременка М. В., перевіривши доводи, зазначені в касаційній скарзі і матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що його розгляд проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі засудженого не оспорюються та не заперечуються.
Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості є безпідставними.
Згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання
з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винуватого та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.