ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/29213/18
Провадження № 14-541 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення гарантованої суми вкладу, 3 % річних та інфляційних витрат за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Падалка Костянтин Вікторович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року, постановлену суддею Притулою Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, прийняту в складі колегії суддів Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) і просив стягнути з Фонду на користь позивача гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000, 00 грн, 16 175,00 грн як 3 % річних та 73 833,72 грн - інфляційних витрат.
2. Позов мотивований тим, що 09 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк") та ОСОБА_1 був укладений договір банківського рахунку № 18106 /П 1 980 (далі - договір банківського рахунку). Цього ж дня позивач здійснив поповнення рахунку власними коштами на суму 200 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 5238 від 09 липня 2015 року.
3. На підставі постанови Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 452/БТ "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09 липня 2015 року № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким у ПАТ "Радикал Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, який згодом був продовжений на один місяць - по 09 листопада 2015 року включно.
4. У зв`язку з прийняттям Фондом рішення від 09 листопада 2015 року № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 13 листопада 2015 року розпочав виплати коштів вкладникам. Для отримання гарантованої суми вкладники ПАТ "Радикал Банк" з 13 листопада 2015 року до 24 грудня 2015 року включно могли звернутись до установ банку-агента - Публічного акціонерного товариства "БАНК "КРЕДИТ ДНІПРО" (далі- ПАТ "Банк Кредит Дніпро").
5. При зверненні ОСОБА_1 як вкладника до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" йому було повідомлено, що інформацію про його банківський вклад згідно договору банківського рахунку не було внесено до реєстру на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами.
6. Позивач звернувся із заявами від 18 листопада 2015 року про виплату гарантованої суми до ПАТ "Радикал Банк" та до Фонду. У відповідь ОСОБА_1 отримав повідомлення про визнання трансакції нікчемною, яке було направлене поштою за підписом уповноваженої особи Фонду Савельєвої А. М.
7. З метою захисту невизнаних уповноваженою особою Фонду прав вкладника за відповідним договором банківського рахунку, позивач звернувся до суду.
8. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду Савельєвої А. М., третя особа - Фонд, про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
9. На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача - Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування, на що йому було відмовлено, тому ОСОБА_1 звернувся із зазначеним вище позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, провадження у справі закрито.
11. Судові рішення мотивовані тим, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI)), а тому вбачається, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
12. У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Cуду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13. Зокрема, касаційна скарга мотивована тим, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та дійшли помилкового висновку, що цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
15. 31 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі позивача доводів, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України. Згідно із цією нормою справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
16. 01 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
17. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
18. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
20. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
21. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
22. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
23. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
25. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
26. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
27. Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
28. З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
29. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
30. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
31. Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
34. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
35. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.