Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 372/6055/14-ц
провадження № 61-23041св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Українська міська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
треті особи: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2016 року у складі судді Зінченка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом про визнання рішення міської ради недійсним, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації, витребування земельних ділянок, визнання права власності на земельні ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою Київської області виявлено факт порушення Українською міською радою Обухівського району Київської області вимог земельного законодавства при виділенні громадянам земельних ділянок.
Рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області 13 сесії 5 скликання від 29 травня 2007 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам (відповідачам) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 на території Української міської ради Обухівського району Київської області та передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність", було затверджено проєкти землеустрою та передано у власність 19-ти громадянам, відповідачам у справі, земельні ділянки загальною площею 2,6999 га для будівництва і обслуговування будинків на території с. Плюти в межах Української міської ради Обухівського району Київської області. На підставі цього рішення міської ради видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку кожному з відповідачів.
У подальшому частина виділених земельних ділянок була відчужена відповідачами на користь інших осіб.
Прокурор посилався на те, що передача у власність відповідачам земельних ділянок відбулася з порушенням пункту 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року, оскільки надані відповідачам земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів (с. Плюти та м. Українки Обухівського району Київської області) Отже, міська рада не мала права ними розпоряджатися, це відноситься до повноважень Київської обласної державної адміністрації.
Окрім того, землі, надані за рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області, розташовані на території острову, відповідно є землями водного фонду, їх цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалося, а тому вони не могли передаватись громадянам у приватну власність.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2015 року прийнято заяви прокурора про зміну предмета позову, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .
У зв`язку з наведеним, змінивши позовні вимоги, прокурор просив суд: визнати недійсним рішення Української міської ради Обухівського району Київської області 13 сесії 5 скликання від 29 травня 2007 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам (відповідачам) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 на території Української міської ради Обухівського району Київської області та передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність", визнати видані відповідачам державні акти на право приватної власності на земельні ділянки недійсними та скасувати їх державну реєстрацію, витребувати земельні ділянки із незаконного володіння, визнати за державою право власності на спірні земельні ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2016 року у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту
на земельні ділянки, встановлені згідно з ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2015 року.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 25 лютого 2016 року доповнено рішення Обухівського районного суду
Київської області від 05 лютого 2016 року. Указано у резолютивній частині рішення, що в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, треті особи: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, про визнання рішення міської ради недійсним, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації, витребування земельних ділянок, визнання права власності на земельні ділянки, відмовлено.
Відмовляючи прокурору в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що затверджуючи проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, міська рада діяла у межах наданих їй повноважень.
Прокурор не довів належними та допустимими доказами, що спірні земельні ділянки на момент виділення їх відповідачам у справі, відносилися до земель водного фонду.
Прокурором при зверненні до суду пропущено строк позовної давності за захистом порушеного права, який слід обчислювати з дня прийняття оскаржуваного рішення міської ради (29 травня 2007 року), про застосування якої заявили відповідачі, що є також підставою для відмови у задоволенні позову.
Проєкт землеустрою та експертиза проєкту здійснювались органами державної влади, у тому числі структурними підрозділами Держкомзему України, які діяли від імені держави. У подальшому, право власності громадян на земельні ділянки реєструвалось в порядку, передбаченому Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі". Отже, відсутні підстави вважати, що земельні ділянки, які просить витребувати прокурор, вибули поза волею власника.
При купівлі-продажу земельних ділянок волевиявлення фізичних осіб-продавців земельних ділянок на їх продаж зафіксовано в договорах купівлі-продажу, посвідчених нотаріально у встановленому законом порядку. При переході права власності було перевірено наявність всіх правовстановлюючих документів, реєстрацію прав власності на земельні ділянки, реєстрацію самих земельних ділянок.
Отже, набувачі земельних ділянок не знали та не могли знати про те, що земельна ділянка відчужена особою, що не мала права на їх розпорядження. Більша частина земельних ділянок на сьогодні придбані за оплатними договорами, які відповідають вимогам законодавства та не визнані недійсними.
Прокурором заявлено віндикаційний позов, а в межах такого позову підлягає витребуванню лише індивідуально визначена річ, яка фізично існує на момент витребування, а саме земельні ділянки, які були наданні оспорюваним рішенням міської ради та мають властиві лише їм характеристики, а саме: площу та кадастровий номер земельної ділянки.
У той же час, земельних ділянок з визначеними характеристиками на день звернення з позовною заявою не існує, оскільки вони об`єднані та роз`єднані в установленому законом порядку, існуючі земельні ділянки, що належать відповідачам, мають інші кадастрові номери та площі, що не дозволяє їх ототожнити з земельними ділянками, що були надані фізичним особам оспорюваним рішенням міської ради.
Частина земельних ділянок на час ухвалення рішення суду відчужена за оплатними договорами добросовісним набувачам і на них збудовані об`єкти нерухомості, введені в експлуатацію у встановленому порядку та з зареєстрованим правом власності на них, що не уможливлює їх витребування.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 травня 2016 року повторно подану апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано вказати поважність пропуску строку на апеляційне оскарження або надати докази, коли саме була відправлена апеляційна скарга.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2016 року.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації залишено без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого
2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивув своє судове рішення тим, щотовариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Горизонт" було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд на території с. Плюти в межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Даний проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19-ти громадянам було погоджено Обухівським міжрайонним управлінням водного господарства Київської області(висновок № 06-238 від 24 травня 2007 року), Обухівським районним відділом земельних ресурсів Київської області (висновок №1387 від 16 травня 2007 року), відділом містобудування і архітектури Обухівської райдержадміністрації Київської області (висновок № 495 від 17 травня 2007 року), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області (висновок № 4076/1 від 24 травня 2007 року), Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (висновок №11/1801/01 від 24 травня 2007 року).
Висновком Обухівського міжрайонного управління водного господарства Київської області від 24 травня 2007 року та висновком Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київської області від 16 травня 2007 року встановлено, що земельні ділянки, що передаються громадянам у власність, відносяться до сіножатей, а отже, не є землями водного фонду.
Прокурор не довів належними та допустимими доказами, що станом на дату прийняття рішення Українською міською радою Обухівського району Київської області спірні земельні ділянки відносились до земель водного фонду, а тому не могли бути передані у приватну власність громадянам.
Прокурором не надано відповідних даних від органу, який уповноважений визначати види географічних об`єктів, а наданий акт перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Київській області та лист державного підприємства "Київгеоінформатика" не є належними доказами, оскільки до повноважень жодного з названих суб`єктів не відносяться повноваження щодо визначення географічних об`єктів.
Крім того, жоден з наданих супутникових знімків не зроблений в період передачі земельних ділянок у приватну власність.
А тому акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 червня 2014 року № 04-19/39, складений Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, і лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 11 листопада 2014 року № 01-01/930 та додані до нього матеріалами топографічної карти та супутникових знімків місцевості не спростовують ні висновків державної експертизи землевпорядної документації, ні висновку Обухівського міжрайонного управління водного господарства Київської області від 24 травня 2007 року та висновку Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київської області від 16 травня 2007 року.
Апеляційний погодився із висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог з огляду на те, що прокурором заявлено позов в порядку віндикації, зазначивши, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
У межах такого позову підлягає витребуванню лише індивідуально визначена річ, яка фізично існує на момент витребування, а саме - земельні ділянки, які були надані оспорюваним рішенням міської ради, що мають властиві лише їм характеристики, а саме: площу земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки.
Держава в особі її органів мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права раніше дня проведення прокуратурою перевірки, тому строк позовної давності слід обчислювати з дня прийняття спірного рішення міської ради, а тому прокурором при зверненні до суду пропущено строки позовної давності за захистом порушеного права, що також є підставою для відмови у задоволенні позову, про що заявили відповідачі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у грудні 2019 року, прокурор Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову прокурора.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року поновлено прокурору Київської області строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу прокурора залишено без руху для усунення недоліків, а саме запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/6055/14. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року узадоволенні клопотання прокурора Київської області про розгляд справи в судовому засіданні за участю прокурора Генеральної прокуратури України відмовлено.
Справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, треті особи: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, про визнання рішення міської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд розташованих на території міської ради та передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність недійсним, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, витребування земельних ділянок, визнання права власності на земельні ділянки призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків, що прокурором не доведено факт віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду станом на момент ухвалення рішення міської ради, так як суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту розташування спірних земельних ділянок на території острову, як станом на 1991 рік, так і станом на момент відведення земельних ділянок.
Суди не дослідили, що відповідачам були надані у приватну власність земельні ділянки, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, що підтверджено висновком Обухівського міжрайонного управління водного господарства Київської області від 24 травня 2007 року, яким зобов`язано громадян, власників земельних ділянок, у межах виділених їм земельних ділянок відвести прибережну захисну смугу.
Судами не враховано, що спірні земельні ділянки розташовані на острові.
Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16; від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2180/15, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, які суди не врахували при ухваленні судових рішень, а також на відповідну практику Європейського суду з прав людини.
Крім того, позовна давність не поширюється на вимоги власника про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право в силу положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України. Отже, судами безпідставно застосовано строки позовної давності до спірних правовідносин.
Крім того, згідно з актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 червня 2014 року № 04-19/39, проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, земельна ділянка з кадастровим номером 3223151001:02:046:0092, яка межує зі спірними земельними ділянками, розташована на острові, який з північної та східної частин омивається водами річки Козинка, а з північно-західної та південної сторін - водами каналу.
Висновки судів щодо недоведеності факту існування каналу на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради є безпідставними та спростовуються супутниковими знімками. Також, висновок державної експертизи проєкту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок є неналежним доказом, оскільки він не містить інформації щодо предмету доказування.
Доводи учасників справи, які подали відзиви на касаційну скаргу
У лютому 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_27, представник ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - ОСОБА_28, подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення судів є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Прокурором не було доведено обставин та підстав для подання саме прокуратурою, а не органом державної влади касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про те, що у матеріалах справи є докази розташування земельних ділянок на острові, тобто належність їх до водного фонду, є безпідставними.
Доводи про те, що спірні земельні ділянки є природоохоронними територіями з обмеженим господарським режимом також є безпідставними.
Посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини є безпідставними, оскільки зроблено посилання на судові рішення, в яких предметом розгляду були інші правовідносини та фактичні обставини.
Доводи касаційної скарги про те, що прокуратурою при зверненні до суду не було пропущено строки позовної давності за захистом порушеного права є безпідставними, оскільки держава в особі її органів мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права раніше дня проведення прокуратурою перевірки, тому строк позовної давності слід обраховувати з дня прийняття спірного рішення міською радою.
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_29, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення судів є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі продажу та побудував домоволодіння, яке зареєстрував.
Він, як набувач земельної ділянки, не знав та не міг знати про те, що земельна ділянка відчужена особою, що не мала права на розпорядження нею.
Прокурором заявлено віндикаційний позов, а в межах такого позову підлягає витребуванню лише індивідуально визначена річ, яка фізично існує на момент витребування, а саме земельні ділянки, які були наданні оспорюваним рішенням та мають властиві лише їм характеристики, а саме: площу та кадастровий номер земельної ділянки, а їх не існує.
Держава в особі її органів мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права раніше дня проведення прокуратурою перевірки, тому строк позовної давності слід обчислювати з дня прийняття спірного рішення міської ради, а тому прокурором при зверненні до суду пропущено строки позовної давності за захистом порушеного права.
У лютому 2020 року Київська обласна державна адміністрації подала до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, зазначивши аналогічні доводи, які містяться в касаційній скарзі прокурора Київської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області 13 сесії 5 скликання від 29 травня 2007 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам (відповідачам) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 на території Української міської ради Обухівського району Київської області та передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність" було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам згідно списку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 на території Української міської ради Обухівського району Київської області та передано ці земельні ділянки громадянам в приватну власність. Надано дозвіл на підготовку документів для одержання державних актів на право власності на землю (т. 1, а.с. 20).
Згідно з вищевказаним рішенням міської ради передано в приватну власність ОСОБА_21 земельну ділянку площею 0,1292 га, ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,1641 га, ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 0,1424 га, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,1172 га, ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,1352 га, ОСОБА_22 - земельну ділянку площею 0,1332 га, ОСОБА_17 - земельну ділянку площею 0,1196 га, ОСОБА_18 - земельну ділянку площею 0,1191 га, ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,1970 га, ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,1201 га, ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,1190 га, ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,1950 га, ОСОБА_19 - земельну ділянку площею 0,1193 га, ОСОБА_23 - земельну ділянку площею 0,1384 га, ОСОБА_30 - земельну ділянку площею 0,1653 га, ОСОБА_31 - земельну ділянку площею 0,1766 га, ОСОБА_32 - земельну ділянку площею 0,1213 га, ОСОБА_24 - земельну ділянку площею 0,1679 га, ОСОБА_20 - земельну ділянку площею 0,12 га (т. 1, а.с. 21).
У подальшому, ОСОБА_10 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596882, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1641 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0012; ОСОБА_11 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596883, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1424 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0013 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 020963, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1212 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151001:02:046:0087; ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596884, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1172 га, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3223151000:04:072:0025; ОСОБА_16 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596887, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1352 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0015; ОСОБА_17 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596889, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1196 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0021; ОСОБА_18 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596892, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1191 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0023; ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596885, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1201 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0019; ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596891, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1190 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0024; ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596893, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1950 га, земельній ділянці присвоєні кадастровий номер 3223151000:04:072:0008; ОСОБА_19 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596890, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1193 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0022; ОСОБА_20 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 596886, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:072:0020 (т. 1, а.с. 21).
У 2009 році ОСОБА_10 розділено свою землю на дві ділянки площами 0,0148 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0057 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 968295) та 0,1494 га кадастровий номер 3223151001:02:046:0048 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 968286) (т. 1, а.с. 41-42).
27 липня 2010 року між ОСОБА_10 в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого відчужено земельну ділянку площею 0,0148 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0057, що розташована по АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 43-44).
27 липня 2010 року році ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку площею 0,1212 га, що розташована по АДРЕСА_3 кадастровий номер 3223151001:02:046:0087 ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 43-44).
У подальшому ОСОБА_1 на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27 липня 2010 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427348, кадастровий номер 3223151001:02:046:0090 (т. 1, а.с. 47).
ОСОБА_16 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2008 року та ОСОБА_20 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2008 року відчужили належні їм на праві власності земельні ділянки на користь ОСОБА_3 .
На підставі вищевказаних договорів ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 907161, кадастровий номер 3223151001:02:046:0039 (т. 1, а.с. 50).
ОСОБА_17 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня 2008 року відчужила ОСОБА_33 земельну ділянку, який у свою чергу отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 460940, кадастровий номер 3223151000:04:072:0021. У подальшому ОСОБА_33 подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 11 листопада 2008 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151001:02:046:0038 (т. 1, а.с. 51-53).
ОСОБА_19 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2008 року відчужила земельну ділянку ОСОБА_9 , який в подальшому отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 879681, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151001:02:046:0033.
ОСОБА_7 у 2009 році розділив свою землю на дві ділянки площами 0,0587 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0047 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 968285) та 0,1364 га, кадастровий номер 3223151001:02:046:0049 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 968287) (т. 1, а.с. 57-58).
Надалі власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:046:0047 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2014 року стала ОСОБА_8 . Крім того, остання стала власником земельної ділянки за кадастровим номером 3223151000:04:072:0023 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2014 року (т. 1, а.с. 59-60).
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2007 року продав належну йому земельну ділянку, попередньо поділивши її, ОСОБА_26 та ОСОБА_25
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2007 року продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_26 . У подальшому ОСОБА_26 подарував земельну ділянку ОСОБА_14, ОСОБА_25 подарував земельну ділянку ОСОБА_15 .
На земельній ділянці, належній ОСОБА_14, розташований житловий будинок АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 жовтня 2012 року.
На земельній ділянці, що належить ОСОБА_15, розташований житловий будинок АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 жовтня 2012 року.
ОСОБА_22 продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 травня 2012 року. У подальшому ОСОБА_2 продала свою земельну ділянку ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2012 року. У свою чергу, ОСОБА_13 у встановленому порядку побудував на земельній ділянці житловий будинок АДРЕСА_3, ввів його в експлуатацію, та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Також, на земельній ділянці, що належить ОСОБА_10, був побудований індивідуальний житловий будинок та наземний гараж за адресою: АДРЕСА_3, який належить останній на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Аналогічні домоволодіння побудовані на земельних ділянках ОСОБА_1, ОСОБА_3, які належать останнім на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25 травня 2007 року, поданий на державну експертизу проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19-ти громадянам України для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Української міської ради, АДРЕСА_3, відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно (т. 3, а.с. 61-62).
Висновком Обухівського районного відділу земельних ресурсів про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність від 16 травня 2007 року було погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність і визнано за можливе надання громадянам у власність земельні ділянки (сіножать) для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд на території Української міської ради с. Плюти по АДРЕСА_3 (т. 3, а.с. 114, 115-117).
Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність було погоджено висновком відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації від 17 травня 2007 року № 495 (т. 3, а.с. 118, 119).
24 травня 2007 року проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам було погоджено Обухівським міжрайонним управлінням водного господарства за умови використання земельних ділянок за цільовим призначенням; відведення в межах виділених земельних ділянок прибережної захисної смуги шириною 25 м уздовж водойми; дотримання обмеження господарської діяльності в прибережній захисній смузі, забезпечення вільного доступу громадян до водойми, розроблення проекту інженерної підготовки території, погодження проєкту відповідно до чинного законодавства (т. 3, а.с. 89).
Висновком Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації від 24 травня 2007 року № 11/1801/01 та висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 24 травня 2007 року № 4076/1 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19-ти громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків господарських будівель і споруд (т. 3, а.с. 122-123, 126-127).
Згідно з довідкою Обухівського районного відділу земельних ресурсів від 24 травня 2007 року № 2869 земельні ділянки, загальною площею 2,6999 га, які надаються у власність громадянам на території Української міської ради с. Плюти по АДРЕСА_3 рахуються як землі запасу міської ради (сіножать) (т. 3, а.с. 128).
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 червня 2014 року № 04-19/39, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, масив земельних ділянок, переданих для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд відносяться до земель водного фонду і не можуть перебувати у приватній власності з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (т. 1, а.с. 39-40).
З листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 11 листопада 2014 року № 01-01/930 та доданих до нього картографічних матеріалів земельні ділянки, які передані рішенням Української міської ради Обухівського району Київської область від 29 травня 2017 року розташовані на острові та у прибережній захисній смузі річки Козинка Обухівського району Київської області (т. 1, а.с. 34, 35, 36, 37, 38).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.