Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 396/1577/17
провадження № 61-44847св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Семенастівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дьомич Л. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Семенастівська сільська рада) про визнання права власності.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у 1989 році його мати
ОСОБА_3 продала будинок у АДРЕСА_2 та переїхала жити до міста Кіровограда, де вони проживали разом по день її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати
ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі, право на земельну частку (пай) площею 6,72 га, що знаходиться на території Семенастівської сільської ради.
ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 6,72 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 27 грудня 1999 року серії КР № 250028, виданого на підставі рішення сесії Семенастівської сільської ради народних депутатів від 05 листопада 1999 року № 44, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Семенастівської сільської ради, проте оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 він не мав можливості, оскільки про те, що за життя його мати отримала право на земельну частку (пай) Колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (далі - КСП "Хлібороб") він дізнався лише у 2017 році. Після звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини він одержав відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Крім того, наявна розбіжність у написанні прізвища його матері, а саме: у свідоцтві про смерть прізвище матері зазначено " ОСОБА_3 ", а у його свідоцтві про народження, виданому 17 жовтня 1973 року Семенастівською сільською радою на російській мові прізвище матері -" ОСОБА_6 ".
Посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом спадкового майна ОСОБА_3, фактично прийняв спадщину, але оформити право власності не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, просив встановити юридичний факт, що померла
ОСОБА_3 є його матір`ю та прийняття ним спадщини після смерті матері шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 6,72 га, що розташована на території Семенастівської сільської ради.
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області
від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що померла ОСОБА_3, яка відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Семенастівською сільською радою, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю ОСОБА_1 .
Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею
6,72 га, розташовану на території Семенастівської сільської ради, передану ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Семенастівської сільської ради народних депутатів від 05 листопада 1999 року № 44 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії КР 25028 від 27 грудня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 29, в порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази достовірно доводять факт родинних відносин між ним та померлою
ОСОБА_3 , як сина та матері. У разі відкриття спадщини до 01 січня
2004 року застосуванню підлягає чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК Української РСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року. Строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився 18 вересня 1998 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України 2004 року (далі - ЦК України), спадщина позивачем прийнята відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР, а тому застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР. Урахувавши положення статей 525 та 526 ЦК Української РСР, відповідно до змісту яких часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця, а також те, що ОСОБА_1 фактично вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3, оскільки доглядав і утримував свою матір, здійснював її поховання та доглядає належне покійній майно, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК Української РСР, є таким, що у передбаченому на час відкриття спадщини порядку прийняв спадщину померлої матері, а тому наявні підстави для визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 6,72 га в порядку спадкування.
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вступу позивача в управління чи володіння спадковим майном, а тому дійшов помилково висновку про фактичне прийняття ним спадщини та визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку. 28 квітня 2000 року нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за її онуком - ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2, як особа, права якої можуть бути порушені при вирішенні позову ОСОБА_1, повинен був бути залучений до участі у справі. Суд першої інстанції не перевірив всі обставини щодо відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3, не встановив коло всіх спадкоємців та не залучив їх до участі в справі, в результаті чого ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада
2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні його позову, оскільки не звернув увагу, що він має право на обов`язкову частку спадщини, так як на день смерті матері був пенсіонером. Крім того, після смерті матері саме він здійснював її поховання та розпорядився її майном, яке знаходилося в квартирі АДРЕСА_1, тобто прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном (пункт 1 частини першої статті 549 ЦК Української РСР 1963 року). Вказував, що ОСОБА_2 шляхом обману заволодів спадковим майном та оформив його на себе. Суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, залишив поза увагою подані ним клопотання про допит свідків та про зупинення провадження у справі до розгляду справи за його позовом до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.