Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 214/2392/16-ц
провадження № 61-344св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач)
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року у складі судді Попова В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 13 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0308/0608/71-172, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 32000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на весь строк фактичного користування кредитом, строком до 12 червня 2038 року.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Альфа-Банк", було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 0308/0608/71-172 на користь ПАТ "Альфа-Банк".
Посилаючись на те, що ПАТ "Сведбанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену кредитом суму грошових коштів, тоді як боржник не виконує зобов`язань за ним, що призвело до утворення станом на 01 лютого 2016 року заборгованості за кредитом в загальному розмірі 40708,29 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 27900,63 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 12807,66 дол. США, яку позивач ПАТ "Альфа-Банк" просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 .
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним кредитного договору, в якому просив суд визнати недійсним кредитний договір від 13 червня 2008 року №0308/0608/71-172 та повернути сторони у первісний стан, посилаючись на те, що в порушення статей 192, 524, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", споживчий кредит за цим кредитним договором надано йому банком в іноземній валюті, що є підставою для визнання укладеного договору недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року №0308/0608/71-172 суму заборгованості в розмірі 40 708,29 дол. США, яка складається із: 27 900,63 дол. США - заборгованості за кредитом; 12 807,666 дол. США - заборгованості за відсотками.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 рокуОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ним вимог, не врахувавши, що в порушення статей 192, 524 ЦК України, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредит надано ВАТ "Сведбанк" в іноземній валюті, тоді як з банківської ліцензії № 38 від 07 грудня 2007 року, дозволу до неї № 38-2 та додатку до нього, не прописано право ВАТ "Сведбанк" на надання валютних кредитів громадянам України. Також вважає, що позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" викладено без належного розрахунку та необґрунтовано пред`явлено вимогу про стягнення боргу в іноземній валюті. Також судом не враховано наявність заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року, яке набрало законної сили та яким звернуто стягнення на предмет іпотеки по цьому ж кредитному договору між тими ж сторонами.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 13 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 0308/0608/71-172, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 32000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на весь строк фактичного користування кредитом, строком до 12 червня 2038 року. Згідно пунктом 1.4 кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_2 з метою придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4-10).
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк", а також 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Альфа-Банк", було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 0308/0608/71-172 на користь ПАТ "Альфа-Банк" (а.с. 14-32, 33-43).
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому виникла прострочена заборгованість зі сплати наданого кредиту та відсотків за його користування, яка станом на 01 лютого 2016 року склала 40708,29 дол. США, а саме: за кредитом - 27900,63 дол. США; по відсоткам - 12807,66 дол. США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладання кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.