Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1555/19-ц
провадження № 61-22786св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітньої ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., Галущенка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 25 грудня 2014 року до січня 2018 року знаходилась за заявою батьків у Миколаївському обласному будинку дитини, у зв`язку з перебуванням родини в складних життєвих обставинах.
Згідно з висновком служби у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області від 10 січня 2018 року № 27 дитина в трирічному віці була повернена в сім`ю ОСОБА_2, де для цього були створені відповідні умови.
03 квітня 2019 року закладу охорони здоров`я було повідомлено про дитину - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,сім`я якої перебуває у складних життєвих обставинах, життю та здоров`ю якої існує загроза. При виході за місцем проживання сім`ї була здійснена оцінка рівня безпеки дитини, після чого дитина була направлена до закладу охорони здоров`я для обстеження та надання необхідної медичної допомоги, у тому числі лікування в стаціонарних умовах, а 08 квітня 2019 року тимчасово влаштована до Вознесенського міського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області.
Рішенням органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 03 квітня 2019 року № 141 дитина була відібрана у батьків з підстави виникнення безпосередньої загрози її життю та здоров`ю.
Посилаючись на те, що у відповідачів відсутні сформовані навички відповідального батьківства, а саме здатності до виховання дитини, використання відповідних знань та умінь для цього, неможливе, неруючись найкращими інтересами дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області на підставі статті 170 СК України просив суд: відібрати малолітню дитину від батьків: ОСОБА_2, ОСОБА_3, без позбавлення їх батьківських прав, стягнути з відповідачів на користь установи чи фізичних осіб, на утриманні яких буде перебувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року у складі судді Старжинської О. Є. у задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітньої ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, незважаючи на аргументи, якими орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області обґрунтував своє рішення від 03 квітня 2019 року № 141 про відібрання дитини від батьків з підстави виникнення безпосередньої загрози її життю та здоров`ю, ці аргументи не були достатніми для такого серйозного втручання в сімейне життя відповідачів, чим порушено статтю 8 Конвенції про права дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області задоволено.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року скасовано.
Прийнято постанову, якою відібрано малолітню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батьків ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, без позбавлення батьківських прав.
Малолітню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, передано виконавчому комітету Вознесенської міської ради, як органу опіки та піклування для її подальшого влаштування.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь установи чи фізичної особи - опікуна (піклувальника), на утриманні кого буде знаходитися дитина, аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі по 1/4 частці з кожного, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір у розмірі 4 802,50 грн, по 2 401,25 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі неналежним чином піклуються про своїх малолітніх дітей, що створювало загрозу для їх життя і здоров`я. Дитина страждає і страждатиме через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність підтримки, що виправдовує встановлення державної опіки над дитиною, виходячи зі стану її фізичного та психічного здоров`я. Дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання та фізичного існування, тому необхідне примусове відібрання її від батьків без позбавлення батьківських прав. Такий захід виправдовується ненадійністю ситуації, відсутністю можливості вирішення такої проблеми за допомогою інших засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
ОСОБА_2 не реагує на дії державних органів реально поліпшити умови проживання дитини шляхом надання конкретної фінансової підтримки, адресно-цільової допомоги, з викликом та обуренням зустрічає їх намагання проконтролювати життя дитини у сім`ї.
Також суд врахував бажання ОСОБА_3 передати дитину на тимчасове утримання та піклування державних органів, наявність переконливих доказів щодо реальної небезпеки для здоров`я дитини, яка не може бути усунута іншими заходами ніж відібрання дітини від батьків.
Апеляційний суд вважав, що таке рішення відповідає найкращим інтересам дітей і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_3 судове рішення не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 473/1555/19-ц з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження відмовлено.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення частини другої статті 264 ЦПК України апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки не дослідив обставини, які мали місце 03 квітня 2019 року, на які сторони посилались в апеляційній скарзі та відзиві на неї, які були ретельно досліджені судом першої інстанції.
У порушення частини шостої статті 367 ЦПК України апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції ухвалено рішення без дотримання у повній мірі положень законодавства щодо дотримання батьками обов`язків щодо утримання та виховання дітей, та з превалюванням інтересів батьків над інтересами дитини, що є невірним, однак це не є предметом позову.
Позивачем не доведено підстав існування безпеки для життя і здоров`я дитини як причини її примусового відібрання.
Загроза життю або здоров`ю дитини - обставини, що можуть призвести, чи призвели до тяжких наслідків для життя, стану здоров`я та розвитку дитини, зокрема спричинили тяжку, у тому числі невиліковну, хворобу, тілесні ушкодження середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли шкоду нормальному фізичному, духовному, моральному розвитку дитини, у зв`язку з чим вона потребує допомоги. Проте направлена 03квітня 2019 року до лікарні дитина не отримувала лікування, обстежена і виписана здоровою 08 квітня 2019 року з направленням її до реабілітаційного центру.
Суд апеляційної інстанції зробив безпідставний висновок, що батько дитини не реагує на намагання державних органів поліпшити умови проживання дитини шляхом надання конкретної фінансової допомоги, адресно-цільової допомоги, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Навпаки, позивач на неодноразові його прохання про реальну допомогу у працевлаштуванні, ремонті квартири, сприянні у примусовому лікуванні дружини, спілкування якої з дитиною обмежено внаслідок психічної хвороби, жодного разу не відреагував, що підтверджено показаннями свідків, копії звернень знаходяться у матеріалах справи.
Також апеляційний суд не врахував надані ним докази, які свідчать про наявність в діях позивача ознак дискримінації його сім`ї.
У порушення статті 8 Конвенції про права дитини апеляційний суд погодився з доводами позивача про право на втручання у сімейне життя родини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської областіподав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Також зазначив, що відібрання дитини не є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини, оскільки якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 2011 року, мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У них була ще одна дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 6, 9, 168, т. 1).
Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області також відбирав її від батьків через відсутність належних умов та догляд. Трагедія з дитиною сталася після повернення дитини батькам.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 25 грудня 2014 року № 283 на підставі заяви батьків про згоду з 25 грудня 2014 року до січня 2018 року знаходилась у Миколаївському обласному будинку дитини, у зв`язку з перебуванням родини в складних життєвих обставинах (а. с. 10-11, т. 1).
Мати дитини - ОСОБА_3, перебуває на обліку у лікаря психіатра, і, хоча перебуває з чоловіком у зареєстрованому шлюбі, проживає зі старшою дочкою ОСОБА_5 окремо від нього, самоусунувшись від догляду за меншою дочкою.
Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вознесенської міської ради Миколаївської області від 10 січня 2018 року № 27 дитина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у трирічному віці була повернена в сім`ю, де були створені для цього відповідні умови. Після повернення 16 січня 2018 року ОСОБА_1, вона стала проживати з батьком, який влаштував її до дитячого садка, дитина відвідувала заклад регулярно і батько приводив її до садка і забирав додому вчасно, переймався її утриманням.
У березні та липні 2018 року адміністрацією дошкільного закладу звернено увагу, що дівчинка одягнена неохайно, носить одяг більший за розміром. У квітні 2018 року батько дитини - ОСОБА_5, звернувся із заявою проти спілкування дитини з психологом закладу (а. с. 12, 13, 16-18, т. 1).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 20 липня 2018 року встановлено умовно-задовільний стан обстановки для проживання малолітньої дитини, відсутність явної загрози життю та здоров`ю дитини, рекомендовано навести лад у житловому будинку та укласти договір на соціальний супровід родини. Такий договір відповідач ОСОБА_5 не уклав та ухилявся від зустрічей з працівниками Вознесенського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (а. с. 19, 21, т. 1).
25 березня 2019 року працівниками дитячого садка повідомлено ОСОБА_5 про необхідність звернутись з дитиною до лікаря, медсестрою дитячого садка надано направлення до лікувального закладу (а. с. 25, 28, 53, 91, т. 1).
26 березня 2019 року ОСОБА_5 разом з дитиною відвідали сімейного лікаря, яка направила на консультацію до лікаря-гінеколога, якою було проведено огляд з висновком про підозру на зовнішнє пошкодження статевих органів дитини, лабораторне обстеження дитини та надано рекомендацію на повторний огляд у сімейного лікаря для лікування виявленого захворювання, дитина була також оглянута судовим експертом, який вказав на гострий цистит.
Батько повідомив медсестру дитячого садку про направлення дитини на лікування.
27 березня 2019 року ОСОБА_5 разом з дитиною повторно відвідали сімейного лікаря, яка направила дитину на стаціонарне лікування до педіатричного відділення Вознесенської багатопрофільної лікарні з діагнозом - гострий пієлонефрит (а. с. 92, т. 1).
29 березня 2019 року ОСОБА_5 написав заяву про відмову від лікування, забрав дитину з лікарні, самостійно звернувся до незалежної лабораторії для здачі дитячих аналізів крові та сечі (а. с. 96-98, 152, 162, т. 1).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 03 квітня 2019 року умови для проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 незадовільні, потребує невідкладного ремонту пічне опалення, у будинку холодно, скрізь бруд, сморід із запахом людських екскрементів, всюди розкидано одяг, недостатньо продуктів харчування, відсутня приготовлена їжа, на столі непомитий посуд, у дитячому ліжку знаходиться ганчір`я, що свідчить про те, що дитина не спала в ліжку (а. с. 34, т. 1).
Рішенням органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 03 квітня 2019 року № 141 дитина була негайно відібрана у батьків та направлена до закладу охорони здоров`я для обстеження та надання необхідної медичної допомоги, в тому числі лікування в стаціонарних умовах (а. с. 46, т. 1).
ОСОБА_5 звертався до лікарні із заявою про повідомлення йому підстав перебування дитини у лікарняному закладі та незгоду на прийом дитиною препаратів до її повного обстеження (а. с. 100, 110, т. 1).
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого педіатричного відділення за період з 03 до 08 квітня 2019 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, поступила здоровою, аналізи не виявили відхилення, які б свідчили про наявність захворювання, лікування не проводилося (а. с. 101, т. 1).
08 квітня 2019 року дитина тимчасово влаштована до Вознесенського міського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, а 09 квітня 2019 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської областідійшов висновку про доцільність відібрання малолітньої ОСОБА_1 у батьків, без позбавлення їх батьківських прав (а. с. 56-59, 86, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.