Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 6-325/11
провадження № 61-45834св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник заявників - адвокат Лучинович Інна Віталіївна,
заінтересована особа - кредитна спілка "Центр фінансових послуг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Лучинович Інною Віталіївною, на постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Соколової В. В., Білич І. М., Саліхова В. В. від 05 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про скасування рішення Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов`язок" у справі № 394/10 за позовом кредитної спілки "Центр фінансових послуг" (далі - КС "Центр фінансових послуг") до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що 05 листопада 2010 року Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов`язок" у справі № 394/10 ухвалено рішення, яким стягнуто на користь КС "Центр фінансових послуг" з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 23 563,87 грн.
Заявники вважали ухвалене рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки третейське застереження сформульовано виключно щодо кредитного договору, а не договорів поруки, тому вказана справа непідвідомча третейському суду. Також заявники просили поновити їм строк на звернення із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки вказане рішення ними отримано лише 03 липня 2017 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду задоволено.
Рішення Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов`язок" від 05 листопада 2010 року у справі № 394/10 за позовом КС "Центр фінансових послуг" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час розгляду справи Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тому відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" ця справа третейському суду не підвідомча. Також суд першої інстанції вбачав підстави для скасування рішення третейського суду і в частині поручителів, оскільки третейське застереження сформульовано виключно щодо кредитного договору, а не договорів поруки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу КС "Центр фінансових послуг" задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду відмовлено. Рішення Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов`язок" від 05 листопада 2010 року у справі № 394/10 залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є поручителями за зобов`язаннями основного боржника, то вони не можуть розглядатись як споживачі послуг банку і дія Закону України "Про захист прав споживачів" на них не поширюється, що відповідає правовому висновку викладеному в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 755/15234/15-ц.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір між сторонами при третейському розгляді справи виник у зв`язку з невиконанням кредитного договору для споживчих цілей, поручителі відповідають за зобов`язаннями саме за споживчим кредитним договором, у зв`язку з чим згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейському суду ця справа не підвідомча. Крім того, третейське застереження сформульовано у додатковій угоді, що укладена для доповнення саме кредитного договору; будь-яких додаткових угод до договорів поруки сторонами не укладалося, тому таке третейське застереження не може застосовуватися до поручителів. Формулювання третейського застереження виключно у кредитному договорі не може свідчити про вільне волевиявлення поручителя на вирішення вимоги до нього третейським судом. Апеляційний суд неправильно застосував положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" в системному звʼязку зі статтею 58 Конституції України.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
КС "Центр фінансових послуг" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 6-325/11 з Печерського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 31 березня 2009 року між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № В-32/0021/09/57/04, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 9011,96 грн.
Цього ж дня, на забезпечення виконання вказаного кредитного договору, між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки № В-32/0021/09/57/04, за умовами якого кожен із поручителів окремо зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед кредитодавцем за виконання зобов`язань за кредитним договором № В-32/0021/09/57/04 від 31 березня 2009 року та додатками до нього, укладених між кредитодавцем і позичальником.
31 березня 2009 року між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № В-32/0021/09/57/04, відповідно до якої сторони погодили, що усі спірні питання, пов`язані з виконанням кредитного договору № В-32/0021/09/57/04, вирішуватимуться шляхом розгляду їх постійно діючим третейським судом відповідно до регламенту третейського суду.
Рішенням Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов`язок" від 05 листопада 2010 року у справі № 394/10 стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КС "Центр фінансових послуг" заборгованість у сумі 23 563,87 грн, яка складається із: 8 236,72 грн - несплачені відсотки; 7 627,15 грн - нарахована пеня; 500 грн - третейський збір; 7 200,00 грн - понесені витрати на правову допомогу.
Звертаючись до суду із заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, заявники обґрунтовували свою заяву тим, що третейське застереження сформульовано виключно щодо кредитного договору, а не договорів поруки, та справа не підвідомча третейському суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Лучинович І. В., на постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.