Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/16930/17
провадження № 61-45854св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
заінтересовані особи: старший державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бачман Олександр Іванович, державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прокопович Вікторія Володимирівна, Публічне акціонерне товариство "Кредит Європа Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бачмана О. І. (далі - старший державний виконавець Бачман О. І.), державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прокопович В. В. (далі - державний виконавець Прокопович В. В.) про визнання неправомірними та скасування постанов про опис та арешт майна боржника, визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов`язання вчинити дії.
На обгрунтування заяви зазначав, що 04 листопада 2015 року було відкрито виконавче провадження № 49186402 щодо виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 23 листопада 2015 року у справі № 755/19036/15-ц про стягнення з нього заборгованості у розмірі
2 577 705,18 грн. Постановою старшого державного виконавця Бачмана О. І.
від 12 липня 2017 року накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення. Постановами державного виконавця Прокопович В. В. від 21 вересня 2017 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1755 га, кадастровий номер 3220881300:03:002:0221, та земельну ділянку, площею 0,1721 га, кадастровий номер 32208813:03:002:0220, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Петровське.
Посилаючись на те, що постанови державного виконавця про арешт майна боржника винесені з порушенням частини четвертої статті 50 та частини 5 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема описані земельні ділянки з розташованим на них нерухомим майном, право власності на яке, як на об`єкти незавершеного будівництва не зареєстроване, державний виконавець не звернувся до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на зазначене майно, а провів опис та арешт недобудованого об`єкту, в постановах не зазначені характеристики, за якими можливо ідентифікувати та/або зафіксувати стан і властивості об`єкту незавершеного будівництва на момент його опису та арешту, просив визнати неправомірними та скасувати постанову про арешт майна від 12 липня 2017 року та постанови про опис та арешт майна боржника від 21 вересня 2017 року, визнати неправомірними дії державного виконавця Прокопович В. В. щодо проведення 21 вересня 2017 року опису та арешту належного йому майна та зобов`язати начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - начальник Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області) скасувати арешт, накладений на належне йому майно, а саме на земельні ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що аналіз статті 1 Закону "Про іпотеку" та статті 331 ЦК України дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва в розумінні закону не є будинком, квартирою чи житловим приміщенням, а тому при проведенні опису незавершеного будівництва на такий об`єкт не поширюється вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" щодо зазначення його загальної площі, кількості кімнат (приміщень), їх площі та призначення, матеріалів стін, кількості поверхів, поверху або поверхів, на яких розташоване приміщення (квартира), інформації про підсобні приміщення та споруди. Право власності на земельні ділянки, опис яких було проведено державним виконавцем з розміщеною на ній спорудою, зареєстроване за боржником ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій державних виконавців щодо опису та арешту майна боржника та скасування відповідних постанов. Суд відмовив в задоволенні вимог про зобов`язання начальника Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області скасувати арешти, накладені на належні заявнику земельні ділянки, зазначивши, що суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня
2018 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Державні виконавці під час винесення постанов про опис та арешт майна боржника діяли у межах наданих їм повноважень, у спосіб та порядок, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", зокрема ними здійснено необхідні заходи для повідомлення боржника про проведення опису його майна, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника містять відомості про загальну площу земельних ділянок та адресу місцезнаходження майна, яке описується та на яке накладається арешт, кадастровий номер, цільове призначення, відомості про знаходження на території незавершеного будівництва, державним виконавцем також були визначені відмінні ознаки незавершеного будівництва, які підлягали опису та які, були відомі державному виконавцю на момент його проведення. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на належних боржнику земельних ділянках, не відноситься до будівлі, споруди, приміщення, зазначених в пункті 2 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", а тому дія зазначеної норми на нього не поширюється. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстроване та який розташований на земельних ділянках, на які накладено арешт, можливе лише після звернення до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно, зазначивши, що державним виконавцем було накладено арешт не на споруду, а на земельні ділянки, на яких вона розміщена.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що ОСОБА_1 не був повідомлений про проведення опису та арешту належного йому майна, зокрема в матеріалах справи відсутні докази завчасного направлення на його адресу повідомлень про проведення зазначених виконавчих дій, чи отримання ним таких повідомлень, а тому висновок апеляційного суду про здійснення державним виконавцем необхідних заходів для повідомлення боржника про проведення опису його майна не відповідає дійсним обставинам справи. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам про те, що накладення арешту на належний ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстроване, що розташований на земельних ділянках, на які накладено арешт, можливе лише після звернення державного виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно, проте державний виконавець з такою заявою до суду не звертався, а тому суди помилково не застосували до спірних правовідносин частину четверту статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Вважав, що під час проведення опису та арешту майна ОСОБА_1 державним виконавцем було порушено положення частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в постановах не зазначені характеристики, за якими можливо ідентифікувати та/або зафіксувати стан і властивості об`єкту незавершеного будівництва на момент його опису та арешту. Висновки судів про відсутність у діях державного виконавця порушень вимог зазначеної норми закону з огляду на те, що об`єкт незавершеного будівництва не є будівлею, спорудою, приміщенням чи квартирою є помилковими, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні норм права. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи щодо будівництва, стану та вартості об`єкту незавершеного будівництва, хоча ОСОБА_1 вказував, що ним було витрачено на будівництво значні кошти (понад 250 000,00 доларів США) і загальна вартість описаного та арештованого майна може перевищувати суму стягнення за виконавчим листом на користь ПАТ "Кредит Європа Банк". Постанови державного виконавця про опис та арешт майна боржника винесені майже через два роки після відкриття виконавчого провадження, про наявність у ОСОБА_1 земельних ділянок державний виконавець достовірно знав з
12 липня 2017 року, коли ним були отримані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та з 23 серпня 2017 року (отримання повідомлення стягувача від 08 червня 2017 року № 886/08) йому відомо про наявність на земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, тобто оскаржувані постанови про опис та арешт майна винесені державним виконавцем з порушенням частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
У січні 2019 року до касаційного суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Кредит Європа Банк, у якому просило касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані судові рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 23 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/19036/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Європа Банк" заборгованості у розмірі 2 551 961,58 грн та витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, у розмірі 25 500,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Потерайло К. Р.
від 04 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 49186402 з виконання виконавчого листа № 755/19036, виданого 23 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 липня 2017 року № 91748004, ОСОБА_1 належать на праві власності земельна ділянка площею 0,1755 га, кадастровий номер 3220881300:03:002:0221 та земельна ділянка площею 0,1721 га, кадастровий номер 32208813:03:002:0220, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Петровське.