Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 293/14/17
провадження № 61-7109св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Відділ економічного розвитку і торгівлі Черняхівської районної державної адміністрації,
треті особи: Черняхівська селищна рада Житомирської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду
від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу економічного розвитку і торгівлі Черняхівської районної державної адміністрації, треті особи: Черняхівська селищна рада Житомирської області, ОСОБА_2, про скасування запису органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання майна комунальною власністю.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи довічно. Рішенням виконавчого комітету Черняхівської селищної ради від 24 липня 1992 року йому на сім`ю з двох осіб було видано ордер № 008365 серії АЖ на право заняття житлового приміщення, що складається з двох кімнат (18,1 кв. м та 10,7 кв. м) у будинку АДРЕСА_1 . На виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" він звернувся до відділу приватизації Черняхівської районної ради із заявою про приватизацію зазначеної квартири, однак вид власності не вказав. Представники органу приватизації, не перевіривши заяву на її відповідність вимогам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положенню про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, передали квартиру у спільну власність його та дружини на підставі розпорядження від 28 грудня 1993 року № 358. 14 березня 1995 року відділом приватизації Черняхівської районної ради розпорядження органу приватизації
від 28 грудня 1993 року № 358 скасовано, свідоцтво про право власності
від 28 грудня 1993 року № 358 анульовано, у зв`язку з чим було видано нове розпорядження від 14 березня 1995 року № 22-а про передачу йому квартири в особисту приватну власність та свідоцтво про право власності на житло, виданого на його ім`я.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 травня 2010 року (справа № 2-276/10) визнано незаконним та скасовано розпорядження відділу приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної державної адміністрації від 14 березня 1995 року № 22; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 14 березня 1995 року
№ 22; відновлено дію свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 28 грудня
1993 року № 358, виданого на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказував, що наявність свідоцтва про право власності на житло № 358, як правовстановлюючого документа, за відсутності розпорядження (наказу) органу приватизації суперечить Положенню про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, а тому оспорюване свідоцтво, видане на нього та ОСОБА_2 не дає права на державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру та є недійсним.
Посилаючись на наведене, а також на те, що поновлення дії свідоцтва про право власності на житло за відсутності чинного розпорядження органу приватизації, на підставі якого воно було видано, не мало жодних правових наслідків, а тому житлове приміщення приватизовано на його ім`я та на ім`я ОСОБА_2 із порушенням вимог законодавства, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати запис "відновлено дію розпорядження органу приватизації від 28 грудня 1993 року № 358 за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 травня 2010 року (справа
№ 2-276/10) у книзі реєстрації квартир (будинків), що належить громадянам на праві приватної власності; визнати недійсним свідоцтво про право власності
від 28 грудня 1993 року на квартиру АДРЕСА_2, видане на ім`я ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 ; визнати зазначену квартиру комунальною власністю Черняхівської селищної ради.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюване рішення органу приватизації та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на житло суперечить нормам законодавства України, чинного на момент видачі відповідного розпорядження, та порушує його права. Зазначив, що позивач не може ставити питання про повернення майна до комунальної власності.
Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності суд вважав такими, що не підлягають розгляду в зв`язку з недоведеністю ОСОБА_1 заявлених вимог.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій у порушення пункту 1 частини п`ятої статті 265 ЦПК України, відмовляючи в задоволенні позову, не розглянули його вимогу про скасування запису про відновлення дії розпорядження органу приватизації від 28 грудня 1993 року
№ 358. Суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернули увагу на те, що відповідач, без належних на це правових підстав у книзі реєстрації квартир, одноквартирних будинків, що належать громадянам зробив запис "відновлено дію розпорядження органу приватизації від 28 грудня 1993 року № 358 за рішенням Черняхівського районного суду від 27 травня 2010 року, справа № 2-276/10, що набрало законної сили 08 вересня 2010 року", та не урахували, що судами було поновлено дію анульованого свідоцтва про право власності від 28 грудня 1993 року № 358, без поновлення дії розпорядження органу приватизації, на підставі якого було видано оспорюване свідоцтво. У рішенні Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2012 року (справа № 2/0624/662/2012), суд виходив з того, що визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, як правовстановлюючого документа, при наявності відповідного рішення (розпорядження), що надавало право на отримання такого документа, не передбачено законодавством, а тому відповідно до статті 82 ЦПК України встановлені обставини в зазначеній справі не підлягають доказуванню. Йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду 2 групи 24 липня 1992 року рішенням виконавчого комітету Черняхівської селищної ради було видано ордер на сім`ю з двох осіб на право заняття житлового приміщення, що складається з двох кімнат (18,1 кв. м та 10,7 кв. м) у будинку
АДРЕСА_1 , зокрема, кімната площею 18, 1 кв. м виділялася, виходячи зі складу сім`ї, а інша кімната площею
10, 7 кв. м - як додаткова площа виділялася йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він звернувся із заявою про приватизацію зазначеної квартири, не вказавши при цьому вид власності, а представники органу приватизації, не перевіривши заяву на її відповідність вимогам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положенню про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, передали квартиру у спільну власність на підставі розпорядження від 28 грудня 1993 року № 358. 14 березня 1995 року відділом приватизації Черняхівської районної ради розпорядження органу приватизації від 28 грудня 1993 року № 358 скасовано, свідоцтво про право власності від 28 грудня 1993 року № 358 анульовано, у зв`язку з чим було видано нове розпорядження від 14 березня 1995 року № 22-а про передачу йому квартири в особисту приватну власність та відповідне свідоцтво про право власності на житло на його ім`я. У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про скасування розпорядження від 14 березня 1995 року № 22-а та свідоцтва про право власності на спірну квартиру, виданого на його ім`я, однак суди не урахували, що розпорядження № 22-а, яким зазначена квартира була передана йому в особисту приватну власність, було видане не Черняхівською районною державною адміністрацією, а відділом приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної ради народних депутатів Житомирської області, а тому не надали належної оцінки тому факту, що рішенням суду у справі
№ 2-276/10 визнано незаконним та скасовано розпорядження від 14 березня 1995 року № 22, видане іншим органом, що свідчить про те, що розпорядження
№ 22-а на теперішній час є законним та чинним.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 13 травня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 28 грудня 1993 року відділом приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної ради видано розпорядження
№ 358, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, на підставі якого 28 грудня
1993 року позивачеві та його дружині ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на зазначене житлове приміщення. Будь-яких рішень про скасування зазначеного розпорядження та виданого на його підставі свідоцтва про право власності, матеріали справи не містять.
Розпорядженням органу приватизації комунальної власності Черняхівської районної державної адміністрації від 14 березня 1995 року № 22-а заяву ОСОБА_1 задоволено, передано йому у приватну власність зазначену квартиру. На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житло від 14 березня 1995 року № 22.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 травня 2010 року (справа № 2-276/10), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 вересня 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 грудня 2010 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження відділу приватизації майна комунальної власності Черняхівської районної державної адміністрації від 14 березня 1995 року № 22; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 14 березня 1995 року № 22 на квартиру АДРЕСА_2, видане на ім`я ОСОБА_1 ; відновлено дію свідоцтва про право власності від 28 грудня 1993 року № 358 на квартиру АДРЕСА_2, виданого на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .