Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 234/11658/16-ц
провадження № 61-14386св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області в складі суддів: Груіцької Л. О., Новосядлої В. М., Соломахи Л. І., від 06 червня 2017 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення апеляційного суду Донецької області в складі суддів: Груіцької Л. О., Новосядлої В. М., Соломахи Л. І., від 07 грудня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, що заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 грудня 2015 року його позовні вимоги до АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості задоволені, та з банку на його користь за договорами банківських вкладів №300131/169708/07-15 від 09 лютого 2015 року та №300131/161424/3-15 від 21 січня 2015 року стягнута заборгованість з нарахованими процентами в загальній сумі 10 400,02 доларів США.
Рішення набрало законної сили. Виконавчий лист відправлений у виконавчу службу м. Києва, яка переадресувала виконавчий лист в Фонд гарантування вкладів фізичних осіб м. Києва, відповідача у справі (надалі - Фонд, ФГВФО) з причини позбавлення вищевказаного банку ліцензії.
Фонд виплатив йому гарантовану суму у розмірі 200 000 грн, що складає 7 932 долари США.
Вважає, що відповідач не повністю виконав рішення суду та надалі мав намір проводити ліквідаційні процедури стосовно АТ "Банк "Фінанси та Кредит", тому просив стягнути з Фонду невиплачені вклади в сумі 2 468,02 доларів США (10 400,02 доларів США - 7 932 доларів США) за вищевказаними договорами банківських вкладів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2017 року в складі судді Лутай А. М. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 невиплачені грошові кошти за вкладами в загальному розмірі 2 468,02 доларів США за договорами № 300131/169708/07-15 від 09 лютого 2015 року та № 300131/161424/3-15 від 21 січня 2015 року.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави судовий збір в сумі 1 378 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 в липні 2016 року отримав від Фонду гарантовану суму за спірними вкладами у розмірі 200 000 грн, що на момент виплати становило 7 932 долари США. Сума боргу, яка перевищує розмір гарантованої до відшкодування суми вкладу та залишилась не виплачена позивачу, становить 2 468,02 доларів США (10 400,02 долари США - 7 932 долари США), та підлягає стягненню з Фонду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2017 року скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до положень статей 26, 27, 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд вчинив всі дії та виплатив позивачу гарантовану суму відшкодування за вкладами у загальному розмірі 200 000 грн. При цьому вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регламентовано порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог. Так, Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше, ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. В матеріалах справи відсутнє звернення позивача (як кредитора, перед яким після сплати Фондом гарантованої до відшкодування суми вкладу спірне зобов`язання з повернення коштів не було виконано повністю), до уповноваженої особи Фонду з кредиторськими вимогами, зокрема, щодо включення його до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в передбаченому Законом порядку та строки.
Додатковим рішенням апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму сплаченого судового збору в розмірі 672,73 грн.
Додаткове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду про стягнення грошових коштів відмовлено, у зв`язку із чим з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені Фондом судові витрати за розгляд апеляційної скарги в даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене додаткове рішення апеляційного суду та відмовити в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ухвалення додаткового рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга на рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову у позові. Виплаченої гарантованої суми вкладів не вистачило для погашення повної заборгованості за вкладами. Різниця між повною заборгованістю та відшкодованою сумою становить 2 468,02 долари США, які підлягають стягненню з Фонду. Указана спірна сума вважається майном позивача, право власності на яке є непорушним та має забезпечуватись державою. Фонд не включив його до додаткового списку вкладників, які мають право на стягнення належних до виплати сум за рахунок Фонду. Позивач не вважає себе кредитором банку, а є вкладником банку, і не зобов`язаний подавати заяви на відшкодування вкладів та включення його до будь-яких черг.
Касаційна скарга на додаткове рішенням апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не врахував, що останній звернувся до суду із даним позовом як споживач банківських послуг і тому звільнений від сплати судових витрат на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року. Витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року поновлено заявнику строк касаційного оскарженнядодаткового рішення апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року, відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року.
30 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноваження тимчасового адміністратора банку".
Згідно з даним рішенням у ПАТ "Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк Фінанси та Кредит".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкладення банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_2 на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.
Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 грудня 2015 року в справі № 234/14969/15-ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості задоволені, стягнута з банку на користь вкладника заборгованість за договором банківських вкладів № 300131/169708/07-15 від 09 лютого 2015 року, та № 300131/161424/3-15 від 21 січня 2015 року з нарахованими процентами в загальній сумі 10 400,02 доларів США.
Позивач включений до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
13 липня 2016 року позивачем отримано гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 200 000 грн через банк-агент ПАТ "ПУМБ".
27 липня 2016 року позивач звернувся до суду із даним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів за рішенням суду, які залишилися невиплаченими після відшкодування вкладнику гарантованої суми вкладу.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Фонду із заявою щодо відшкодування йому суми боргу, яка перевищує суму відшкодованої Фондом гарантованої суми вкладу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень.
Щодо юрисдикції спору та суб`єктного складу осіб у даній справі
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 334/452/18 (провадження 14-547цс19) викладено наступні висновки.
Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки (пункти 42-43 указаної постанови).