ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 826/5495/18
адміністративне провадження № К/9901/28962/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізоляція" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року (головуючий суддя - Каракашьян С. К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя - Бєлова Л. В., судді - Кучма А. Ю., Пиолипенко О. Є.) у справі № 826/5495/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Ізоляція" до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України, третя сторона - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Ізоляція" (далі - ПАТ "Ізоляція", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 2), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непідготовки та ненадсилання у встановлений законом строк стислого викладу рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України";
щодо несповіщення у встановлений законом строк причетних осіб про зазначене рішення; щодо незабезпечення перекладу та оприлюднення повного тексту зазначеного рішення і засвідчення автентичності такого перекладу;
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України щодо невжиття ефективних заходів загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України";
- стягнути з державного бюджету на користь ПАТ "Ізоляція" 37009386, 18 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності органів державної влади під час здійснення ними своїх повноважень.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вжиття заходів загального характеру не відноситься до компетенції державної виконавчої служби та не підлягає виконанню в порядку, визначеному статтями 7-9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та Закону України "Про виконавче провадження". Також, суд першої інстанції вказував, що рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" було зобов`язано Державу Україна вчинити певні дії для запровадження механізму виконання судових рішень, однак позивач не був заявником у даній справі, у зв`язку з чим судом не вбачається наявності порушення прав позивача Кабінетом Міністрів України, завданої невиконанням вказаного рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України щодо невжиття ефективних заходів загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України щодо невжиття ефективних заходів загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04);
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року залишено без змін
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наразі, відповідачами не доведено, що ними вживаються ефективні заходи загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України". Відтак, зазначене дало підстави дійти висновку, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність яка полягає у невжитті ефективних заходів загального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України". Також, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що, оскільки не встановлено прямого причинно - наслідкового зв`язку між отриманням позивачем збитків при здійсненні господарської діяльності, які полягали у відсутності майна конкретно визначеного боржника позивача, визнаного банкрутом, і діями (бездіяльністю) відповідачів - Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, то вимоги щодо стягнення з державного бюджету на користь ПАТ "Ізоляція" відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності органів державної влади під час здійснення ними своїх повноважень до задоволення не підлягають.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій:
- помилково встановили ту обставину, що заяву позивача було приєднано до 12148 заяв у справі "Бурмич та інші проти України", а не навпаки;
- дійшли помилкового висновку про необов`язковість рішення у справі "Бурмич та інші проти України";
- не врахували, що пілотне рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" розповсюджується на позивача;
- встановивши відсутність причинно-наслідкового зв`язку між збитками позивача і бездіяльністю відповідача, проігнорували, що такий зв`язок фактично визнав ЄСПЛ у мотивувальній частині рішення у справі "Бурмич та інші проти України";
Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Також, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що вжиття заходів загального характеру по справі " Юрій Миколайович Іванов " жодним чином не стосується обставин щодо невиконання рішення національного суду ПАТ "Ізоляція". Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.
Скаржником заявлено клопотання про розгляд справи за його участі.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, рішенням Великої Палати Європейського суду від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші про України" (заява № 46852/13 та інші), Європейський Суд постановив вилучити зі свого реєстру (strike out) 12148 заяв, відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та передати їх Комітету міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04, рішення 15 жовтня 2009 року), у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів, як це передбачено у п`ятому пункті резолютивної частини зазначеного рішення, та сплати боргу за рішенням національного суду.
До зазначеного списку розгляду заяв, приєднано заяву позивача.
До рішення приєднано два додатка із списками заявників, згідно яких у Додатку І Європейський Суд повідомив Уряд України, а про справи в Додатку ІІ не повідомлено.
На думку скаржника, при постановленні рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України", його заяву було визнано прийнятною, проте, відповідачем офіційного перекладу тексту рішення зроблено не було.
Вимоги про стягнення позивач обґрунтовує посиланнями на завдану позивачу внаслідок невиконання рішення судів шкоду, яку обраховує у відповідності до сум кредиторських вимог позивача, які залишилися незадоволеними в процесі банкрутства його контрагента, з застосуванням інфляційних втрат та 3% річних.
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 3477 -ІV рішенням Європейського суду з прав людини є: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
Відповідно до статті 2 Закону Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".
Відповідно до статті 4 Закону протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур`єр" стислий виклад Рішення українською мовою, який має включати: офіційну назву Рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; номер заяви до Суду; дату постановлення Рішення; стислий виклад фактів у справі; стислий виклад питань права; переклад резолютивної частини Рішення.
Зазначене у частині першій цієї статті видання публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання.
Відповідно до статті 5 Закону протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачові, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб`єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.