ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа № 607/9429/17
провадження № К/9901/52393/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Братасюка В.М. від 30 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М. від 25 квітня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та скасувати рішення Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII;
- зобов`язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 з 31 січня 2017 року пенсію державного службовця із заробітної плати 6803,30 грн, згідно довідки про складові заробітної плати від 31 січня 2017 року, у розмірі 80 відсотків, який був встановлений на час виникнення права на цей вид пенсії та відшкодувати недоотримані кошти з часу звернення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пунктами 10 та 12 розділу ХІ Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, зокрема: а) досягнення певного віку; б) наявність передбаченого законодавством страхового стажу; в) наявність станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби:
- не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від останнього місця роботи;
- не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, для державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби.
Оскільки позивач був звільнений з посади головного державного фінансового інспектора відділу інспектування органів державної влади з 15 квітня 2014 року, тобто станом на 1 травня 2016 року не займав посади державної служби та не мав стажу державної служби понад 20 років, відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII на умовах визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 13 жовтня 2013 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та продовжував працювати на посаді головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, що відноситься до посад державної служби.
15 квітня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений з посади головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в Тернопільській області за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.
6 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії державного службовця.
Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області рішенням № 9 від 8 лютого 2017 року відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи це тим, що стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, обчислений на підставі записів трудової книжки, становить 7 років 4 місяці 27 днів (з 20 квітня 1979 року по 5 травня 1986 року - Міністерство фінансів Української PCP, з 5 грудня 2013 по 15 квітня 2014 року - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області), тобто у нього недостатньо стажу державної служби для призначення відповідного виду пенсії, а тому він не має права на призначення пенсії як державному службовцю.
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XI (в редакції чинній на час виникнення права) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року.
Отже, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XI (чинній на час виникнення права) позивач має право на одержання пенсії державного службовця.
Існуюче право з 12 квітня 2014 року на призначення пенсії державного службовця в розмірі 80 відсотків заробітку є невідчужуваним та непорушним.
Пенсія відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XI позивачу не призначалась і право на неї позивачем не реалізовано.
10. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року.
12. До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: