ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №140/10/19
адміністративне провадження №К/9901/18596/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М, Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 березня 2019 року (суддя - Костюкевич С.Ф.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (судді - Улицький В.З., Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі № 140/10/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС) (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2018 року № 0359061306 з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 315 785,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 157 892,58 грн, та № 0359081306 зі сплати військового збору за основним платежем у розмірі 26 315,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 157,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, позивачем надано належне документальне підтвердження змісту господарської операції, руху активів, зміни у власному капіталі підприємця та отримання реального результату в процесі господарської діяльності (реальної поставки товару). Відтак, висновки ГУ ДФС, викладені у акті планової виїзної перевірки від 17 липня 2018 року № 1341/13-06/ НОМЕР_1, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 6 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача щодо необґрунтованості та передчасності висновку податкового органу про завищення понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей за період, що перевірявся, з огляду на їх належне підтвердження позивачем.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, ГУ ДФС звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час податкової перевірки позивачем не було надано доказів оплати товарно-матеріальних цінностей, витрати на придбання яких ним було враховано для обрахування чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність у позивача на кінець 2016 року дебіторської заборгованості перед польським постачальником товарно-матеріальних цінностей "Forklift Group Sp. Z o.o" за товари згідно з вантажно-митними деклараціями від 6 січня 2016 року № 205070000/2016/000264, від 1 лютого 2016 року № 205070000/2016/003124, від 11 квітня 2016 року № 20507000/2016/12740. Суди також не врахували дебіторську заборгованість позивача перед компанією "Forklift Group Sp. Z o.o" на кінець 2017 року, яка складала 13395 євро. Посилання судів на платіжні документи, надані позивачем до суду першої інстанції, на думку відповідача, є необґрунтованими, оскільки в них не конкретизовано призначення платежу, а саме, не зазначено вантажно-митні декларації, специфікації, фактури, якими було оформлено продаж товарів, за який здійснюється оплата; в платіжних документах є посилання лише на номер договору постачання товару. Відтак, такі докази не давали можливості чітко визначити товар, за який здійснювалася оплата.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам закону відповідають повною мірою.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на підставі наказу від 11 травня 2018 року № 2019 ГУ ДФС проведено планову виїзну перевірку ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки було складено акт від 17 липня 2018 року № 1341/13-06/ НОМЕР_1, відповідно до якого самозайнята особа ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів за період, що перевірявся, здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, єдиного внеску та військового збору. За період, що перевірявся, встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.3, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України у виді завищення витрат за 2016 рік на загальну суму 4 046 555,67 грн, яке відбулося в результаті несплати за придбані у відповідному періоді товари, що зумовило відповідне заниження чистого оподатковуваного доходу фізичних осіб за вказаний період (а. с. 30).
В результаті встановлення заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу фізичних осіб контролюючий орган дійшов висновку про порушення ним також приписів пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статі 164 ПК України щодо сплати військового збору (а. с. 31-32).
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2018 року: № 0359061306, яким нараховано суму основного платежу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 728 380,02 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 364 190,01 грн; № 0359081306, яким донараховано суму основного платежу зі сплати військового збору у розмірі 60 698,34 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30 349,17 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в частині заниження контролюючим органом показників його витрат на придбання товарів у компанії "Forklift Group Sp. Z o.o" за період, що перевірявся, ФОП звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів) виходить з такого.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як встановлено судом першої інстанції між ФОП (покупець) та резидентом Польщі - компанією "Forklift Group Sp. Z o.o." (постачальник) було укладено контракти від 10 вересня 2015 року № 10092015 та від 30 жовтня 2015 року № 30102015, згідно з якими постачальник мав здійснити поставку товарів покупцю відповідно до замовлення у формі Специфікації.