ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №802/641/17-а
адміністративне провадження №К/9901/15699/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області, Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про поновлення на публічній службі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.0.2017, прийняту у складі головуючого - судді Альчука М.П., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, прийняту у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П. (головуючий), Загороднюка А.Г., Драчук Т.О.
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області (далі - УПФУ в Барському районі), Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Жмеринського об`єднаного УПФУ), в якому просила суд:
1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ УПФУ в Барському районі від 27.03.2017 № 10-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. - поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Барського району Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з 01.04.2017;
1.3. - стягнути з Жмеринського об`єднаного УПФУ середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по день постановлення рішення;
1.4. - стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу.
2. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з реорганізацією УПФУ в Барському районі позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Позивач вказує на протиправність дій та недотримання УПФУ у Барському районі порядку вивільнення працівників, оскільки їй не запропоновані вакантні посади.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" та постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2016 № 29-1 "Про примірні структури територіальних органів Пенсійного фонду України" реорганізовано органи Пенсійного фонду України.
4. Згідно Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізовуються шляхом приєднання, УПФУ у Барському районі приєднано до Жмеринського об`єднаного УПФУ.
5. На виконання зазначених постанов Кабінету Міністрів України та відповідно до наказів Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області від 20.01.2017 № 32 "Про введення в дію штатного розпису Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області" та від 30.01.2017 № 46 "Про введення в дію структури та штатного розпису Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області" затверджено нову структуру та штатну чисельність (а.с. 57-60, 61-63).
6. Наказом УПФУ у Барському районі Вінницької області від 27.03.2017 №10-0 "Про звільнення ОСОБА_1 ", у зв`язку з реорганізацією УПФУ у Барському районі шляхом приєднання до новоствореного Жмеринського об`єднаного УПФУ у Вінницькій області, ОСОБА_1 31.03.2017 звільнено з посади головного спеціаліста відділу питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пунку 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
7. Не погоджуючись з наказом УПФУ в Барському районі від 27.03.2017 № 10-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнав протиправним та скасував наказ УПФУ у Барському районі Вінницької області від 23.03.2017 № 10-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі, за пунктом 4 частини першої статті 83 та пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Зобов`язав Жмеринське об`єднане УПФУ Вінницької області з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу в Жмеринському об`єднаному УПФУ Вінницької області. Стягнув з Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області на користь ОСОБА_1 7272,64 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу. У решті позовних вимог відмовлено.
9. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1, відповідачі не діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що призвело до порушення права позивача на працю, оскільки наявні вакансії при її звільненні були в наявності, однак не були запропоновані для працевлаштування власником або уповноваженим ним органом, а позивач не відмовилась від переведення на іншу роботу в тій самій установі. При цьому, відповідачами не доведено чому при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надана іншим працівникам, та не доведено про неможливість перевести позивача з його згоди на іншу роботу в цій установі.
10. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував в частині зобов`язання відповідача запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу в Жмеринському об`єднаному УПФУ Вінницької області; стягнення на користь ОСОБА_1 7272,64 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу; відмови в стягнення на корсть ОСОБА_1 понесених судових витрат на правову допомогу.
11. У цій частині прийняв нову постанову, якою поновив ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Барського району Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області з 01.04.2017. Стягнув із Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 20.07.2017 року в сумі 14 225 грн з урахуванням податків та зборів, а також понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. У решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2017 залишив без змін.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційні скарзі Жмеринське об`єднане УПФУ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
13. У доводах касаційної скарги відповідач, зокрема, посилається на допущення судом апеляційної інстанції технічної помилки при прийнятті рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також відповідач зазначає, що оскільки, УПФУ у Барському районі фактично та юридично ліквідовано, то запропонувати іншу посаду чи робоче місце не мало можливості, а із Жмеринським об`єднаним УПФУ ОСОБА_1 у трудових відносинах не перебувала.
14. У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, винесені на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
17. Згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
18. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (частина третя статті 87 Закону України "Про державну службу").
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
20. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
21. Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
23. Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
24. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
25. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
26. Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
27. Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки.
28. Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
29. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
30. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
31. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).
32. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
33. В силу пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
34. За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.