ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №1340/5540/18
адміністративне провадження №К/9901/21618/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 1340/5540/18
за позовом ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Довгої О.І., суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області; зобов`язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області виділити земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, для ведення садівництва ОСОБА_1 ; зобов`язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, для ведення садівництва ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначив, що 05 червня 2018 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення садівництва, з наданням відповідних додатків до такої заяви. Далі, 02 жовтня 2018 року, позивач звернувся до відповідача із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення селянського господарства, з додатками. Проте, станом на день звернення до суду із цим позовом жодної відповіді чи рішення за його зверненнями позивач не отримав.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач надав позивачу відповідь на його заяву, що підтверджується випискою з реєстру поштових відправлень Укрпошти, а відтак ознак протиправності в діях відповідача щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою не вбачається.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення позивачу рішення, прийнятого за результатами розгляду його звернень. При цьому, суд зазначив, що вказані вище обставини зумовлюють висновок про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду заяви позивачу, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1, зокрема про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та виділити таку ділянку орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, суд апеляційної інстанції вказав про їх передчасність з огляду на те, що відповідачем не розглянуто заяви позивача.
Таким чином, на думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12га.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та виділити таку ділянку орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.
8. Касаційна скарга аргументована незгодою позивача із висновком суду апеляційної інстанції про зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га. На думку касатора, належним способом захисту його порушеного права було зобов`язання відповідача виділити позивачу земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цієї ділянки.
9. Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року.
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, заливши в силі рішення суду першої інстанції.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. 05 червня 2018 року позивач звернувся до голови Верхньосиньовидненської селищної ради із заявою, у якій відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, враховуючи норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,12га, що розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення садівництва. До цієї заяви позивач додав викопіювання з кадастрової карти (плану), на якій зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію паспорта громадянина України; копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; копію посвідчення учасника бойових дій; копія посвідчення інваліда війни 2-ї групи; копія довідки про безпосередню участь в АТО.
12. Аналогічна за змістом заява була подана позивачем відповідачу 02 жовтня 2018 року.
13. Позивач стверджував, що жодної відповіді на своє звернення не отримував, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
20. Частинами 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.