ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №308/10004/16-а
адміністративне провадження №К/9901/37173/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року у складі судді Дергачової Н.В. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гуляка В.В., Довгополова О.М., Святецького В.В. у справі №308/10004/16-а за позовом ОСОБА_1 до Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Руськокомарівської сільської ради (надалі по тексту - відповідач) №б/н від 15.06.2016 про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наміченої у власність, орієнтовною площею 0,25 га. для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільської ради (біля АЗС) в с. Глибоке, на території Руськокомарівської сільської ради.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської область від 13 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
У решті постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не було з`ясовано питання про правомірність дій відповідача щодо відведення земельної ділянки, наміченої у власність, орієнтовною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільської ради (біля АЗС) в с. Глибоке, на території Руськокомарівської сільської ради Закарпатської області з ракурсу вимог закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідності чи невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку та щодо можливості чи неможливості виділення спірної земельної ділянки під дитячий ігровий майданчик.
У поданому відзиві ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 21.03.2016 третя особа по справі ОСОБА_2 звернувся до голови Руськокомарівської сільської ради із письмовою заявою про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га. в селі Глибоке (біля заправки).
Із аналогічною заявою від 24.03.2016 щодо цієї самої земельної ділянки до голови Руськокомарівської сільської ради також зверталася і позивач ОСОБА_1 .
Рішенням 8 сесії 7 скликання Руськокомарівської сільської ради від 15.06.2016 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наміченої у власність, орієнтовною площею 0,25 га. для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільської ради (біля АЗС) в селі Глибоке, на території Руськокомарівської сільської ради.
Цим же рішенням сільської ради визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід оформити у відповідності до вимог чинного законодавства та подати на затвердження, а приступити до використання земельної ділянки після реєстрації права власності на земельну ділянку.
Не погоджуючись з таким рішення відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Руськокомарівська сільська рада володіє дискреційними повноваженнями при вирішенні питання щодо вибору особи при наданні земельної ділянки у власність, без застосування законодавчих положень у процесі набуття і реалізації особами права на землю, в тому числі щодо дотримання процедури та врахування переважного права конкретної особи.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте, вважав за необхідне визначити інші мотиви при вирішенні по суті позовних вимог та вказав, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки являється початковою стадією у процесі надання земельної ділянки у власність. Надання такого дозволу не являється безумовною підставою для передачі земельної ділянки у власність саме цій особі, яка отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, суд апеляційної інстанції вказав, що на час розгляду заяви ОСОБА_2 від 21.03.2016 і прийняття спірного рішення Руськокомарівської сільської ради від 15.06.2016 не було підстав для відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наміченої у власність, орієнтовною площею 0,25 га. для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільської ради (біля АЗС) в селі Глибоке, на території Руськокомарівської сільської ради. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене позивачем рішення Руськокомарівської сільської ради від 15.06.2016 про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було прийнято в межах повноважень сільської ради і у визначений законодавством спосіб.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Чинний ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з пунктами "а", "б" ст.12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За змістом частин 1, 3, 4 ст.116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.